Приєднання Молдови до Румунії вирішить давно назрілу «придністровську проблему»
Зараз багато уваги до Придністров'я, а тому варто розібратися в одному важливому питанні...
Молдавани та румуни, наскільки ці народи правильно називати одним цілим або братнім народом? – Саме у такому ракурсі варто подивитися на події, бо Придністров'я є територією суверенної держави Молдова.
Але розв'язати проблему з частиною її по суті окупованої Москвою території, без допомоги Румунії або України, складно. Та ми розуміємо, що претендувати на землі Придністров'я нам наразі не доцільно, тому краще щоб цією проблемою зайнялася саме Румунія.
І тут на заваді зазвичай стоять диванні аналітики, що полюбляють апелювати історичними аналогіями, а історичні аналогії – річ дуже оманлива та шкідлива. Особливо коли нею займаються дилетанти, до того ж не знайомі з багатьма іншими супутніми історії гуманітарними науками, такими, як, наприклад теорія походження людських спільнот, етногенез чи філософія.
Так найбільш розповсюдженою псевдоісторичною аналогією є твердження, що молдавани не братній народ румунам, бо це те саме, коли нас українців називають братнім народом щодо москалів. Та якщо у випадку братерськості українців та москалів – це є відверта брехня й маніпуляція, то стосовно румунів та молдаван – раціональна річ.
Але в Україні цей штучний наратив створений совєцькою пропагандою, що молдавани – окрема нація, яка не має нічого спільного з румунами, дуже вжився. І навіть частина тих, хто називає себе українськими патріотами вважає його своїм геополітичним винаходом.
Вони щиро сподіваються, що наявність молдовського буфера буде стояти на заваді територіальних зазіхань Румунії щодо України. Це, м'яко кажучи, шкідлива й наївна думка, хоча б тому, що у совєцькому союзі її вигадували не для забезпечення суверенітету України, а для реалізації власних цілей.
Є така закономірність в природі, коли все що створено штучним, неприроднім шляхом, рано чи пізно зникає. Тому сильній нації не варто докладати зусиль аби продовжити існування штучно створеному, приреченому на зникнення міфу.
А краще будувати адекватні, взаємовигідні стосунки із перспективним, сильнішим партнером. І таким партнером для нас є Румунія, яка до того ж є членом ЄС та НАТО.
Так от, формулою успіху у питанні усунення ворожого анклаву невизнаної "ПМР" на нашому кордоні – є співпраця з Румунією. Українська дипломатія має докладати максимум зусиль, аби заохотити саме Румунію допомоги братньому народу Молдови повернути під свій контроль втрачені придністровські території.
А тим хто скаже, що Придністров'я – це наші етнічні території, відповідь проста: Україна не буде залишати їх собі, навіть, якщо самостійно звільнить, бо ми рухаємося цивілізаційним шляхом до Європи, ЄС та НАТО. А такий розвиток подій може зупинити допомогу Україні країнами Заходу.
Хіба що, Румунія або Молдова самі запропонують Україні залишити Придністров'я собі. Та це лише додатковий аргумент вибудовувати з Румунією паритетні, дружні відносини.
Автор – Павло Кириленко, народний депутат України VII скликання
