Программа оновлення країни від «Останнього Бастіону»
Україна — наша рідна домівка. А тому, ми маємо за неї відповідати як за свою оселю (квартиру, дім), де наводимо лад.
Власну зону комфорту слід винести за обмежені стіни дому, перенісши на вулицю, місто та країну. Адже війна, яка триває вже 10 років, не дає більше часу на зміну ментальності молодої країни.
Можливо якби б не війна, то остаточно ментальність країни змінилась десь після 40 років відновленої державної самостійності, коли 2 із 3 живучих на той час поколінь будуть народжені у незалежній країні. А значить така більшість уже не буде сумніватись у спроможності України відбутись, розумітиме свою особисту за це відповідальність.
За умов великої війни таку зміну ментальності слід проявити як найшвидше, інакше — програємо. Щобільше, війна закінчиться тим скоріше, чим скоріше критична більшість з нас зміниться, тоді зміниться і сама Україна: з'явиться нове світобачення і реорганізується сама держава; інакше в гіршому випадку програємо, а в компромісному — затягнемо все у так званий поганий мир.
Дякуємо всім, хто це усвідомив давно і сьогодні на фронті, в його добровільному забезпечені, у волонтерстві та просто меценатстві. Але, на жаль, більшість все ще у тих хто вірить владі, або просто поза діяльністю на благо Батьківщини — що теж можна вважати злочином сьогодні, бо всі ви несете відповідальність за таку владу і за такий стан країни.
Настав час максимально швидко змінити таку природу речей. Якщо нова більшість не вкаже владі на її недоліки та не змусить її змінитись, то війна триватиме ще довго, і від цього в основному (а не від країн-партнерів) залежить її результат.
І тут постане питання, а чи будуть нас підтримувати далі при такому болотному розкладі в країні наші партнери-донори? Тому, москаль запросто може ще добиватись перемог.
Сьогодні це їх останній шанс через українську корупцію підривати країну з середини та на міжнародному фронті підтримки. Звідки має утворитись така більшість? Та ж із тих хто поставить і проаналізує відповіді влади на наступні питання:
- Чому почалася війна?
- Коли влада про це дізналась?
- Як вона підготувала країну до цього?
- Не замінувала кордони?
- Не зробила інші заходи, які відомі з історії хоча б совєцько-фінляндської війни?
Президент обіцяв зустріти новий 2023 рік так само як 2022-й (у новорічній промові) у мирній країні. Не склалося, тобто владна команда не достатньо професійна (така вже не має бути при владі), але вони сміливо залишились у Києві, не втекле, мабуть, щоб усунути свої помилки.
Тоді чому далі країна за рік війни не мобілізована з усіх боків, чому ж досі не випускається найпростіше озброєння в достатній кількості (патрони, міни тощо)? Чому волонтерам не дають такі можливості, чому волонтерам не дають спокійно привезти або випускати дрони?
Чому у стані війни — зовнішньої агресії — держава воює зі своїм бізнесом? Як можна сьогодні допускати параліч підприємств через податкові накладні, через блокування відшкодування ПДВ (при цьому всі, хто користується «правильними» конвертами не блокуються)?
Чому власники конвертів і їх лобісти так і не потрапили під санкції РНБОУ? Чому корупція на митниці б'є по волонтерах, і не б'є по шахраях, чому головний ідеолог цього блоку є людиною, яка була помічником колишнього народного депутата-українофоба Володимира Сівковича; хтось думає, що він йому допомагав не зраджувати Україну і стримував його?
Чому не покарані родина Льовочкіних, Столарів та інші Шуфричів? У той час як молоді люди, які показали свою позитивну роботу у владі на благо країни зараз переслідуються?
Чому голови (начальники) ОДА (ОВЦА) перешкоджають волонтерам? Чому на посадах сидять люди, які нічого не роблять, а лише кивають на Банкову — йди туди «рішати», там значить рішали сидять?
Той хто обіймає посаду сьогодні та не дає результату для країни у війні — злочинець: не вмієш сам зробити, то звільни місце кращому. Отже, в Україні всі питання de cacto вирішуються на Банковій, особисто однією людиною чи колективом?
Як може одна чи декілька осіб осягнути всі питання і проблеми країни, де таких знайти мега фахівців? Як у стані війни можна справитися з таким напливом питань, тим паче якщо пріоритет в цьому напливі робиться на «потокові»питання, які ближче до тіла, а не стратегічні.
Тепер трохи погляду зі сторони західних партнерів, які цінять верховенство права. На жаль, у нас так не дивляться на ситуацію, бо кожен представник такої держави вивчає протокольні питання перед своєю зустріччю із представниками нашої країни, пояснюючи, хто такий (які повноваження має) президент, прем'єр-міністр, голова парламенту, міністри та їхні повноваження згідно із Конституцією України, відповідних законів, де в кожного є свої повноваження, але, на жаль, мало відповідальності.
Проте зверніть увагу, як наша (лише умовно, звісно ж) влада зустрічає високого гостя, Джозефа Байдена, наприклад. Коли після Президента України стоїть людина, в якої немає повноважень згідно із законами України, але вона старша за прем'єра чи голову парламент?
Ви його обирали на якусь таку посаду, а його заступники стоять вище ніж віцепрем'єри чи міністри, повноваження і відповідальність своїм підписом яких передбачена законом? Отже, у країні на визначених законом посадах перебувають люди, які грають ролі, а режисери сидять на Банковій і здійснюють політику держави — такий собі «колективний Зеленський»?
Тобто іноземець, який має свої повноваження і відповідальність своїм підписом, має вести не зі своїми українським vis-a-vis, а режисерами з Банкової? Він тим самим потрапляє не в зручне правове положення, де по законах він має говорити з одними та підписувати документи, а говорить з іншими, і якою, як не корупційною, назвати нашу країну, де є сірі кардинали, що приймають рішення за країну?
Гаразд, нехай «колективний Зеленський» хоче керувати, то хай вони самі своїми підписами несуть всю відповідальність. В умовах війни взагалі передбачено передачу всіх повноважень верховному головнокомандувачу.
Нехай вся б близька команда була розставлена на виконавчі посади та своїми підписами несли відповідальність за стан справ в країні, але ж ні, юридичної відповідальності вони бояться — у всіх же юридичні дипломи. Тому, слабенькі міністри виконують свої ролі, а кишеньковий парламент розмиває відповідальність наших слуг та удає бурхливої роботи вводячи додаткові регулювання в країні як, наприклад, з рецептами для ліків.
Мало що ліки дорогі, той ще за рецепт заплати. Люди ж так чекали на такі реформи? — Значить вони всі утворюють «колективного Зеленського», щоб уникати відповідальності?
Думаєте ніхто із західних партнерів цього не розуміє? Розуміють, але мусять допомогти українському народу, бо їх свідомі виборці винесуть їм оцінку на наступних виборах, а «колективний Зеленський» навчився цим користуватись, але у Вільнюсі вже трохи отримав по носі за це від партнерів.
Якщо немає виразної відповіді на ці всі питання, то можливо все це відбувається як продовження спецоперації ФСБ-ГРУ-СВР, через офіс Сівковича-Клюєва в Москві та Льовочкіна-Столара в Україні? Тому що їм краще від того, що нам гірше.
При цьому за нашим законодавством вибори парламенту і президента неможливі під час воєнного стану, який вони разом регулярно продовжують чим і будуть продовжувати свої повноваження. Коло замкнене, принаймні так видається станом на весну 2024 року.
Якщо ж переглянути історію нашої держави за чинної Конституції в обидвох редакціях (1996 і 2004 років), коротко все зводиться до боротьби президента і Ко за повну владу в Україні, її узурпація, свавілля його найближчої команди. Але узурпація влади неминуче веде до відповідальності такого керівника, а тоді — розчарування народу, притягнення до відповідальності через вибори або революцію, переобрання без зміни системи тощо (Леонід Кучма, Табачники із Медведчуками, Бакаями, Віктор Ющенко і любі друзі, Віктор Янукович і сім'я, Петро Порошенко і Кононенко з іншими).
Ми йшли від авторитарних (або таких, що цього прагнули) керівників країни та їх оточення мілких «рєшал» до сьогоднішньої перемоги останніх. Тому без термінової зміни системи держави змін на краще ще довго очікувати.
Що ж робити? В умовах війни ми ж не можемо створювати розбрат в середині, але якщо в нас буде вже така більшість, то можливо висунути владі вимоги та провести попереджувальний страйк і вийти на демонстрацію в усіх обласних центрах?
Щоби вони бачили свою оцінку, свої перспективи на переобрання; можливо це надасть людям у владі сміливості змінитись або замінитись? Якщо ні, то така більшість вимагатиме швидких виборів до парламенту за окремим законом, чи знявши воєнний стан, щоб привести нових лідерів у незалежну від президента владу, як прописано в Конституції, і тоді в конкуренції з ним працювати на країну, але це буде лише пів кроку.
А для того, щоби розв'язати це питання докорінно необхідно самопереорганізувати країну, як це український народ зробив у добровольчих батальйонах чи волонтерських штабах. Нам потрібний новий установчий договір, який докорінно змінить наше світобачення і систему влади — нова Конституція!
Від того наскільки цей текст буде сильним і сучасним, залежить наше майбутнє. Чинний Основний Закон Конституція допускає узурпацію влади та безкарність, двозначність, жодна влада не була ефективною за чинною у двох редакціях Конституцією — люди кожного разу розчаровувалися в обранцях до кінця терміну їх повноважень.
Узагалі, ця система побудована на совєцькому світогляді з домішками викривленого уявлення про кращий Захід: коли влада вирішує все за людей, а люди є її матеріалом. Влада керує всіма благами, ресурсами, фінансами, бізнесом, та їх перетоками.
Замість того щоб забезпечувати їх саморозвиток, при цьому ніякої відповідальності окрім виборної. Тому без перевороту цього світогляду на 180 градусів, коли державний менеджмент працюватиме на розвиток людей і країни — перспектив не буде.
Дійсному президенту слід терміново дати відповідь на поставлені питання шляхом кадрових і системних змін у владі, та ініціювати запропоновані суспільством зміни до Конституції або ж почати їх обговорення в суспільстві та запустити процедуру прийняття її одразу після перемоги (при воєнному стані конституційні зміни заборонені законодавством). Хоча вважаємо, що війна цьому не перепона, бо час війни — це найвищий час для змін.
Грати ж роль керівника-реформатора не складно хорошому актору, а бути справжнім керівником-реформатором у воєнний час є терміновою необхідністю для перемоги України, а не рецепти на ліки писати та парки або стадіони будувати. Тоді в нього є шанс після наступних виборів залишитись в головних позитивних ролях в державі.
Час зрозуміти, що узурпація влади веде до зростання особистої відповідальності, цейтноту на прийняття рішень, які стають недолугими, а про креативність взагалі приходиться забути; розділяй і володарюй — нічого нового. Створюй конкуренцію і будь над процесами, а не створюй ієрархію підлабузників і потім неси за них відповідальність.
Ми не можемо чекати змін системи лише після війни. Їх треба придумати вже і знайти шлях їх втілення, всі, хто хоче стати майбутньою владу — мають проявити себе в цьому процесі та підтримати його.
Бо після виборів у чинній системі переможці знов забудуть про це, а країну занурять у постійні «срачі», які призведуть до нового потрясіння. Тому самі тексти мають бути написані вже.
Тоді об'єднання політичних, волонтерських, військових, територіальних сил і всіх українців навколо їхнього ухвалення дасть результат: схвалення нової Конституції Зеленським і Ко сьогодні (під тиском), або новою переобраною владою завтра. Вільна ж інтелектуальна бесіда сьогодні має викристалізувати такий документ як найшвидше.
1. Бог є нашим Творцем.
2. Наша душа реінкарнує в людське тіло на Землі із багажем карми з метою самовдосконалення, самоусвідомлення. Щастя людини — це щастя її душі, а щастя душі в її розвитку і пізнанні — реалізації свого призначення у цьому житті.
3. Земля може бути Раєм, а не пеклом, тоді коли в нас зміниться наше її усвідомлення і відношення до неї. Краще реінкарнувати у більш Райське місце чим пекельне. Чим краще ми сформуємо наше нове світобачення і правила буття на Землі (життя), тим більш райським буде це місце, тим чистіша буде наша совість, тим чистіша буде наша свідомість, тим вищий щабель розвитку отримає душа, тим вищий щабель пізнання світу, пізнання Творця. Взагалі, духовність має вищий пріоритет над матеріальним.
(Тому, в славні не має бути слів «душу... ми положимо...». Тому людське життя має вищу цінність за землю, а не тому, що в історії і є зараз у нас: «Будемо воювати до визволення земель»). Отже, планету треба берегти та очищати свою свідомість!
4. Наші діти не є нашою власністю. Це ми в наступних реінкарнаціях, тому і відноситись треба належним чином. Єдиний наш обов'язок — підготувати їх до самостійного життя і самопізнання. Єдиний спадок який ми їм маємо передати — знання та планета Земля.
5. Відновлювальні ресурси мають постійно працювати для забезпечення повсякденного життя людей. Земля — давати їжу, вода — втамовувати спрагу за виключної вимоги їх відновлення. Вільні фінанси, нерухоме чи рухоме майно мають працювати та приносити дохід. Невідновлювальні ресурси мають створювати кращу інфраструктуру життя та покращувати екологію.
6. Ми створюємо країну для забезпечення нашого саморозвитку згідно із попередніми пунктами.
7. Ми підтримуємо союзи з іншими країнами та людьми, які підтримають наше світобачення.
8. Основні засади нової Конституції: державу утворюють люди, і вони несуть відповідальність за неї перед своїми дітьми (а значить, і перед самим собою в наступних реінкарнаціях). Кожен дорослий підписує Конституцію при отриманні паспорта. Кожен платить податки на утримання і розвиток держави. Територія держави: вся державна земля і земля громадян.
Основні задачі держави:
- забезпечення повної свободи та волі розвитку людини — реалізації призначення її душі в цьому житті (без шкоди один одному і суспільству), забезпечення довіри до людини, забезпечення творчості та пізнання людиною світу;
- безпека людини, країни, Землі: екологічна, оборонна, продовольча, економічна, інформаційна.
9. Держава без президента (жоден президент не втілив сподівання своїх виборців і не був притягнутий до відповідальності іншої ніж не переобрання). Дуже велика відповідальність, часто не усвідомлена, та сподівання виборців приводять до розчарування.
10. Парламент має дві палати: одна обирає виконавчу владу, формує політику держави (комітети у закордонних справах, оборони, економіки, соціалки, освіти, екології, податків і фінансів, здоров'я, бюджету, інфраструктури, права, внутрішньої безпеки, які співпрацюють із відповідними міністерствами та відомствами). Міністерства мають свої управління в областях, а часом і в районах (поліція, прокуратура тощо, обраний прем'єр-міністр є главою країни та представляє її у зносинах з іншими країнами; тоді інша палата схвалює або ветує закони за поданням виконавчою палати, обирає контролерів (аудиторів, НАЗК і НАБУ) і суддів вищих та конституційного судів, та має право вето на дії виконавчої гілки; контролери утворюють державну рахункову службу з обласними відділеннями, яка робитиме аудит всіх видів діяльності (податковий, повний аудит всього держсектору, місцевих рад і їх бюджетів), матиме інститут чистоти інформації та антипропаганди, дотримання виборчих обіцянок, інститут розвитку держави, комітет із безпеки збереження і користування даних, контролю над штучним інтелектом.
11. Про вибори (жодні рекламні політичні проєкти, бізнесмени та олігархи, спортсмени та актори не мають баламутити суспільство; не всі люди мають можливість та час розібратись у всіх хитрощах політиків, і їхні обіцянки, але обрати у своєму малому колективі 2 представників і контролювати їх є більш доступно, а представники вже обирають всі щаблі влади). Кожні 300 громадян утворюють округ (курінь) і обирають виборника виконавчої влади. Така кількість вибрана на основі досліджень Данбара, який каже що максимальне число добре самоорганізованої групи людей є 150. Але з 300 громадян мінус 20% дітей і мінус 30% тих, які просто не голосують через зашореність своєї свідомості, і дасть 150, або ж просто — добре організована група зі 150 громадян отримає свою більшість в такій громаді. Ці виборники є депутатами селищної ради та обирають виконавців для селищноі ради (в середньому селище до 10 000 мешканців), та які обирають своїх 2 представників в районну раду (300 000 мешканців в середньому в районі) та 1 представника в обласну раду (1 500 000 у середньому в області).
Всі виборники в країні обирають виконавчу палату парламенту — Верховну Раду — шляхом голосування за відкритими списками партій, коли кожен виборник віддає свій голос за одного зі своїх колег у районі. Перемагають партії, які набрали більшість голосів виборників, прохідний бар'єр на 500 голосів (це дає можливість такій партії мати хоч одного свого депутата з 260 парламентарів у Раді). А список партії утворюється за спаданням кількості отриманих голосів кандидатами від партії в районі.
На цьому ж окрузі обертається староста, який для селищної ради обирає контрольну комісію та представника в районні збори та 1 представника в обласні збори старост із-поміж своїх колег, віче всіх старост району обирають серед себе 1 сенатора у верхню палату парламенту — Рада Совісті (не треба боятися такої назви, вона накладатиме на обранців додаткову відповідальність). Окрім контролю місцевих рад (вето та контроль виконання бюджету), старости схвалюють призначення відповідно районних і обласних суддів.
Таким чином, наприклад, люба рада приймає свій бюджет за поданням виконавчої влади з врахуванням думки зборів старост. Старости можуть бути присяжними при розгляді справ у місцевих судах, тим самим бачити як працює обраний ними суддя. Виборники та старости можуть швидко переобиратися громадою, що їх обрала, у випадку висловлення недовіри громадою або за рішенням суду. Переобрання не пізніше як через 5 років повноважень. Опісля 10 років повноважень, наступний раз можуть обиратись через 5 років після припинення повноважень. Це дозволить оперативно заміщати вакансії, даватиме оперативність у зміні курсу розвитку.
Взагалі така система вимагає від людей контролювати тільки свого виборника і старосту, а не витрачати час та емоції на непритаманну їм роботу по, наприклад, обранню президента, якого дуже мало знають. Також це сприятиме об'єднанню сусідів для розв'язання проблем громади, утворення ОСББ тощо. Ми зараз живемо в час віртуальності, коли все менше знаємо своїх сусідів і рідко спілкуємось офлайн. Тим паче поки діє українське прислів'я: моя хата з краю... Крім того, у віртуальності ми малюємо свій образ, за яким не видно нашого справжнього обличчя.
Тому, прийшла пора змінити себе і починати вчитись впливати на життя країни та відповідати за неї, дебатувати з сусідами про покращення життя громади та країни. За такою системою люди будуть значно більше залучені у владу в країні та відповідальність за неї. Разом із тим, як ми навчились обирати та користуватись послугами адвоката, сімейного лікаря чи аудитора, зробимо свій вибір виборника чи старости. Тобто, людина не витрачає свій час і енергію на питання, яке їй не фахове або менш цікаве. Ця система буде також дуже гнучкою: криза в уряді та раді — виборники швидко переобирають її без залучення всього населення, або член Ради Совісті припинив свої повноваження (смерть, рішення суду або просто скандал) — віче старост району швидко обирають нового.
12. Надра, вода та земля є багатством країни, яке має передаватись у спадок майбутнім поколінням, а значить і самим собі. Тому треба або їх відновити (якість земель, наприклад), або залишити нову покращену інфраструктуру для життя майбутніх поколінь. Отже, невідновні копалини мають забезпечити побудову нової державної інфраструктури: залізничних євродоріг, електротранспорту, доріг державного і міжнародного значення, енергетичних об'єктів, закладання безпечних сховищ даних), тобто, рентні платежі за ці багатства мають йти у розбудову інфраструктури країни та на екологічну безпеку, а не «проїдаються бюджетом».
13. Вільні фінанси, нерухоме чи рухоме майно мають працювати та приносити дохід — тому їх треба оподаткувати фіксованою річною ставкою. Податок на додану вартість сплачується лише людиною в момент придбання, а юридичні особи сплачують ПДВ лише за товари та послуги з неосновної своєї діяльності (канцелярія, легкова машина, та таке інше, що може використовуватись людиною в особистому вжитку). Юридичні особи сплачують податок з трансакцій, рентні платежі, податок з вільних ресурсів (депозити, нерухоме майно тощо), з розподіленого прибутку.
Люди сплачують прогресивний податок на доходи, податок на вільні ресурси, на додану вартість і акциз (у момент придбання товару банк автоматично утримує відповідну суму, а касовий апарат це відображає в чеку). За такої системи податків звужується максимально функції державної податкової адміністрації коштом банківської системи, через яку здійснюються всі ці платежі. При річному декларуванні людини її податки підлягають зменшенню на суму оплати за навчання членів сім'ї, страхування.
14. Українська мова і культура розвивається коштом держави. Решта не утискається.
15. Держава підтримує інститут сім'ї та дітей. Решта варіантів не утискається, але й не популяризується, бо людей, які пробують це з популярності, значно більше ніж тих, які насправді прийшли в цю реінкарнацію з таким випробуванням.
16. Новий підхід до питання успадкування: все що є на момент смерті переходить у державні соціальні фонди. Є бажання комусь допомогти: передавай за життя.
17. Незалежність ЗМІ (частка однієї людини чи пов'язаної особи не перевищує 5%). Захист правдивості в публічній інформації: сьогодні є безліч фейкової інформації не тільки в соцмережах, а та у ЗМІ. Команди ботів стараються диктувати замовлені думки людям. Більшість людей не може протистояти побудованим ілюзіям і образам в олігархічних ЗМІ чи в знятих спеціальних кінофільмах. Чи побудованим штучним інтелектом у майбутньому.
Треба незалежні органи (або спецорган під верхньою палатою) з метою протидії фейкам, експертної позиції по діях політичних сил, їх обіцянкам та їх виконанням, експертиза проєктів законів і інших правових актів, експертиза дій уряду тощо. Безпека особистої інформації, державних баз даних і авторського права (спецорган під верхньою палатою, який оберігає цю інформацію, надає право доступу різних рівнів до неї різним виконавцям і контролерам за спеціальними процедурами, що фіксуються).
18. Створення нового єдиного інституту пізнання людини та Всесвіту (а не академії різних наук). Знання визначатимуть силу держави у майбутній епосі. А значить духовність прийде на зміну матеріалізму. При цьому закладі верхньою палатою формується стратегічна Рада України: вчені, кращі фахівці різних галузей. Яка кожного року разом з Рахунковою палатою готує висновок про стан справ в країні та основні напрямки майбутнього розвитку. Цей звіт затверджує верхня палата. Тоді такий документ є 12 настановчим для виконавчої влади та парламенту на наступний період для виконання. Мінімальний текст, щоби кожна людина його розуміла всією душею і спокійно підписала. Тоді новий парламент розробляє нове законодавство без подвійних трактувань судами, а якщо таке трапляється, то за поданням верховного суду верхня палата приймає рішення, що однозначно розтлумачує такі трактування.
Звісно, для всього цього треба час. Тому тимчасово можна ввести в дію навіть законодавство передових правових країн партнерів для розв'язання питань, наприклад, комерційного права із залученням їх судової системи (вже є приклад Казахстану і Великої Британії). Тим самим підтримати іноземні інвестиції в країну, які знатимуть що в них є належний захист.
