РФ перетворює Лівію на африканський аналог Чечні
Слабка під впливом Кремля колишня джамахірія становить загрозу для європейської безпеки. Мета путіна — ширити світом гібридну агресію.
Прагнення росії забезпечити військово-морську присутність у східному регіоні Лівії, ймовірно, виллється у створення бази для її атомних підводних човнів. Для Москви це щось більше, ніж просто форпост, переконані у виданні Libya Observer.
Бункерний диктатор путін продовжує розширювати сферу впливу своєї країни в Африці. Тепер він використовує Лівію як сходинку для розміщення російських підводних човнів у центральному Середземномор'ї та розміщення ядерної зброї на південному фланзі Європи.
Депутат і член комітету із розвідки італійського парламенту Енріко Бóрґі нещодавно попередив: «Інтерес Москви до Тобрука у Лівії не є таємницею. Гадаю, це може бути преамбулою для відправлення туди своїх ядерних підводних човнів, подібно до того, як СССР відправив свої ракети на Кубу у 1962 році».
Вочевидь наявність підводних човнів за кілька сотень кілометрів від країн-учасниць Північноатлантичного альянсу не сприятиме безпеці. У світлі цих подій Вашинґтон відновлює роботу посольства США у Лівії через десятиліття після припинення його діяльності.
Сильна російська присутність у Лівії не лише становить загрозу безпеці НАТО та Європи через географічне положення Лівії, що пов'язує Ніґер, Чад і Судан із Північною Африкою та Європою, але й надає їй життєво важливого стратегічного значення. Концентрація російських сил у Лівії значно зросла, про що свідчить нещодавня доставлення військових вантажів до порту Тобрук.
У це стратегічно важливе східне місто прибула бронетехніка, зброя та спорядження. Це вже п'яте подібне постачання за короткий проміжок часу; ресурсна федерація московії планомірно збільшує свій окупаційно-терористичний контингент.
Постачання було ймовірно відправлено із російського військово-морського об'єкта в Сирії та доставлено кораблями Північного флоту. Москва непохитно виявляє прихильність до середземноморського гамбіту, який пережив наслідки військового конфлікту в Україні.
Лівія — частина ширшої російської схеми щодо встановлення постійної військової присутності, подібної до того, що спостерігається в Сирії протягом майже десяти років. Таке розширення є прямим викликом південному флангу НАТО.
Впровадження російськими операторами у Лівії передових систем ППО, які загрожують західним «загоризонтним» операціям щодо протидії загрозам у Північній Африці та Сахелі. Зсувається регіональний баланс контролю у повітрі, а також ставиться під загрозу свобода судноплавства, оскільки надання засобів запобігання доступу/заборони території (так звана зона заборони доступу та маневру A2/AD) зведе нанівець оперативне охоплення НАТО на її території.
Наскільки Захід (перш за все США і ЄС, а вже потім і НАТО — прим. ред.) готовий до подальшого падіння Лівії? Зміцнення позицій у колишній джамахірії також є воротами для глибшого проникнення до Африки.
Москва вправно використовує прогалини у партнерстві. Тобто пропонує африканським режимам військове економічне співробітництво, позбавлене зобов'язань, які віддають перевагу західним покровителям.
Простіше кажучи, стратегія РФ у Лівії змінюється від звичайного поєднання військових дій з політичним впливом у країні на сторону (стратегічного впливу — прим. ред.). Після повалення режиму Муамара Каддафі там і досі триває громадянська війна.
Посиленню сприяє союз із регіональним диктатором Халіфою Хафтаром. Тому рішення Вашинґтона відновити дипломатичну присутність у Лівії — це заявка, спрямована на протидію зростальній присутності росії та одночасне зміцнення Місії ООН.
Відновлюючи фізичну дипломатичну присутність у Лівії, США займають рідкісну проактивну позицію, яка загрожує глибокими наслідками для сходження РФ. Крок Вашинґтону є відчутним зобов'язанням підтримати посередницькі зусилля під керівництвом ООН і закласти основу для проведення найважливіших виборів.
Заходу не можна гаяти час. Стан роздробленості Лівії, що затягнувся, створює проблеми для Брюсселя у боротьбі з напливом мігрантів, оскільки будь-які заворушення між країнами Африки на південь від Сахари та Магріґрибом служать каталізатором масового переміщення людей до Європи.
Це негативно позначається на безпеці, політичній згуртованості та системах соціального захисту в ЄС. Окрім того, вакуум влади у Лівії може стати живильним середовищем для екстремізму, якому буде важко протистояти, враховуючи постійну присутність найманців та іноземних бойовиків поряд з місцевими ополченцями, що глибоко вкорінилися, у дуже складному ландшафті безпеки.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, як Рим і Триполі уклали важливу стратегічну угоду десятиліття у галузі енергетики на загальну суму $8 мільярдів заради порятунку цілої Європи. Фактично, Італія повертається у Лівію, але без фашизму і мілітаризму.
