Різдвяного перемир'я на українському фронті не буде
Ідейний послідовник більшовиків кремлівський бункерний дід марить кривавою перемогою. Зупиняти бойові дії він не має намірів.
Про це на шпальтах британського видання The Spectactor пише українська публіцистка і наша колега-журналістка Світлана Моренець. З її слів, на Заході марно сподіваються побачити подобу подій понад столітньої давнини.
Так, напередодні Різдва 1914 року британські та німецькі солдати на добу склали зброю і перетнули траншеї, щоб обмінятися подарунками, поховати полеглих й навіть зіграти у футбол. То було коротке, але до сліз пронизливе перемир'я на тлі жахів Першої світової війни.
Минулого тижня угорський узурпатор Віктор Орбан спробував повторити цей дух доброї волі, запропонувавши символічне різдвяне перемир'я та обмін полоненими між Україною і РФ. Він зателефонував путіну, поговорив із ним протягом години, а потім об'єднався з Кремлем, щоби звалити провину за відмову від різдвяного перемир'я на... Володимира Зеленського.
Гарячий обмін думками розпочався після того, як Зеленський цілком слушно накинувся із критикою на Орбана через те, що той обговорює конфлікт із путіним за спиною України: «Ми всі сподіваємося, що [Орбан — прим. авт.] хоча б не дзвонитиме диктатору Асаду до Москви, щоби послухати його цінні лекції».
Угорський прем'єр позірно образився, заявивши, що Зеленський «явно відкинув» різдвяне перемир'я, чомусь не згадавши реакцію путіна на цю пропозицію. Кремль швидко оприлюднив заяву, в якій також переклав вину лише й тільки на одну Україну.
Але в Офісі Президента на вулиці Банковій пояснили, що угорська сторона нічого не обговорювала із Києвом. Очевидно, що українці прагнуть справжнього й справедливого миру, а не піар-акції, і тверді гарантії безпеки, замість порожніх розмов, які на руку путіну.
«Припинення вогню — це останнє, чого зараз хоче путін. До 2 000 російських солдатів на день зазнають поранень або гинуть на фронті, намагаючись витіснити українські війська із теренів Курщини. Мета Кремля полягає у зайнятті якнайбільше територій до вступу на президентську посаду Дональда Трампа. Жертви окупаються: минулого місяця російські окупанти захопили у п'ять разів більше території, ніж за весь минулий рік, то чому ж він повинен їх зупиняти?», — зауважує Світлана Моренець.
Доля Покровська, міста на Донеччині, звідки походить композитор, який подарував світові мелодію «Щедрик», висить на волосині. Днями там було припинено подачу газу, а найбільший в Україні виробник сталі — «Метінвест» — зупинив роботу на вугільному заводі через наближення російських окупантів.
«10 років тому Україна втратила 80% своїх вугільних родовищ, коли Москва взяла під контроль частину Донецької та Луганської областей, що зробило Покровськ основним джерелом вугілля типу антрацит, який коксується. У разі, якщо місто впаде перед загарбниками, виробництво сталі в Україні скоротиться вдвічі, що серйозно позначиться на виробництві зброї», — додає Світлана Моренець.
РФ припинить бойові дії та розпочне переговори виключно у тому випадку, якщо Україна погодиться на втрату 20% своїх теренів (так звана «ситуація на полі бою» — прим. ред.) і вимоги, висунуті путіним цьогоріч у червні: вивести всі війська з чотирьох українських областей, навічно забути про Крим і відмовитися від планів вступу до НАТО. Звісно, що всі західні санкції також мають бути скасовані.
«Поки ці вимоги не будуть виконані — або поки що Трамп не знайде способу примусити путіна до перемовин — бої в окопах і російські ракетні удари продовжуватимуться, навіть коли решта світу співатиме колядки. Орбан, можливо, має рацію лише в одному: це, без сумніву, найнебезпечніші тижні конфлікту, і вони триватимуть надалі», — підсумовує Світлана Моренець.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам про те, що західні партнери інтенсивно задумалися над завершенням війни в Україні. Проте є нюанс — аж ніяк не на наших умовах, швидше вони готові прийняти вимоги РФ.
