Роковини фатального бою Головнокомандувача УПА Шухевича проти чекістів
Після закінчення Другої світової війни він ще 5 років стояв на вістрі боротьби українців за свою Незалежність... Слава нескореному!
5 березня 1950 році під час бою в селищі Білогорща біля Львова загинув Головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Поліг смертю хоробрих, як воїн національно-визвольної революції зі зброєю в руках, прихопивши на той світ декількох ворогів.
І сьогодні ми хочемо привернути увагу до цієї непересічної особистості. Він перебував на вістрі кривавої та надзвичайно тяжкої боротьби українського народу за свою Волю і Самостійність...
Отже, згадаймо важливі віхи з революційної та військово-політичної діяльності Шухевича. Народився Роман 30 червня 1907 року у Львові, того ж року 26 липня він був охрещений в Успенській церкві.
Передусім зазначимо, що авторитет в націоналістичному русі Шухевич здобув в часи польської окупації, під якою опинилися західні частини України. Так, вже у гімназійні роки він стає членом УВО.
А у 1926 році, коли йому було всього 19 літ, за наказом проводу виконує атентат на польського шкільного куратора Собінського. Робота була проведена настільки "чисто" й акуратно, що окупаційна влада так ніколи й не взнала дійсних виконавців замаху.
У 1930-му його призначено на пост Бойового референта КЕ ОУН. І майже відразу ж він підготовлює і здійснює в один день два успішні "екси" – напади на поштові "амбулянси" під Бірчою коло Перемишля і під Печеніжиним біля Коломиї.
Роман Шухевич на Волині, 1930 рік
Успішними були й екси в "Банку Людовому" в Бориславі й на пошті в Трускавці. А також, ліквідація 24 серпня Я. Букса – поліцейського агента в Трускавці.
29 серпня 1931 року за розробленим Шухевичем планом було знищено боївкарями Біласом і Данилишиним польського шовініста Тадеуша Голувка. У самий розпал польської "пацифікації" Галичини 22 березня 1932 року ОУН знову відповідає катам зухвалим атентатом на львівського комісара Чеховського.
І знову поліція не змогла вийти на слід виконавців. До слова, Чеховського як собаку пристрелив двадцятирічний бойовик ОУН Юрко Березинський (брат дружини Романа Шухевича).
У цьому ж році через невдалу акцію в Городку Яґелонському польська поліція арештовує Біласа і Данилишина та превентивно затримує Шухевича, але за браком доказів відпускає його. Згодом, у 1933 році він розробляє план атентату на совєцького консула у Львові, який успішно виконує Микола Лемик.
Лемик помилково вбиває не консула, а високого сталінського урядовця Майлова, що спричиняє величезний міжнародний резонанс і дає ОУН можливість на суді привернути увагу світової громадськості до Голодомору на Східній Україні, який старанно приховували більшовики.
Остання участь Шухевича в бойових акціях ОУН у середині 1930-х років – це підготовка атентату на міністра внутрішніх справ Польщі. Так, ішлося про генерала Броніслава Пєрацького.
Всеж довелося Шухевичу побувати і в польському концтаборі Березі Картузькій, але пробув він там лише 2,5 роки. Це сталося через його вмілу поведінку на судовому процесі (він успішно заперечив участь у будь-яких бойових акціях ОУН) та фахові дії його адвоката (рідного дядька Степана Шухевича) дозволили "Дзвону" уникнути тяжкого покарання.
Вердиктом присяжних він був звинувачений лише у приналежності до ОУН (що він визнав – прим. ред.) і з нього зняли обвинувачення у намовленні Миколи Лемика до вбивства секретаря генерального консульства СРСР у Львові Алєксєя Майлова.
За вироком польського суду Романа Шухевича засудили на 4 роки ув'язнення, а вийшов він невдовзі за амністією.
Прибувши в грудні 1938 року до Хусту, Роман Шухевич займає в штаті Карпатської Січі під прізвищем чотаря "Щуки" пост офіцера для особливих доручень.
Плакат М. Михалевича «У своїй хаті своя правда». 1939 р.
Він відбуває поїздки до Праги, Відня, Берліну, нелегальні переходи кордону до Львова,його метою було роздобути зброю для Карпатської Січі. У кінці грудня 1938 року він їде до Львова, щоб зацікавити ділові кола у справі озброєння.
І це йому вдається здійснити. Українські економічні установи Львова виявляють готовність дати кошти на озброєння 5-6 тисяч вояків і надати потрібні старшинські кадри, які будуть перекинені із західноукраїнських земель.
Але, попри героїчну боротьбу Карпатської України, Угорщина врешті окуповує її. Шухевич, тим часом, вислизає з рук мадярів і через Румунію добирається до Ґданська на пост зв'язкового ОУН, де його і застає початок другої світової війни.
З розвалом Польщі переїжджає до Кракова, де організовує низку військових курсів для майбутніх офіцерів. У 1939-1940 роках – референт зв'язку, а з весни 1941-го – Краєвий провідник західних окраїнних земель (Посяння, Лемківщина).
У цей же час провід ОУН за посередництвом Рикл Ярого домовляється з військовими колами Німеччини про створення двох куренів з українців, що приймають назву ДУН (дружина українських націоналістів). Командиром одного з цих куренів ("Нахтіґаль") стає Роман Шухевич.
Створенням цих куренів ОУН ставила перед собою декілька цілей: вишкіл військових кадрів, і збройна одиниця, яка забезпечить проголошення незалежності України. Перед німецьким командуванням ОУН ставила наступні вимоги: український відділ політично буде підпорядкований ОУН, не даватиме клятву ні фюреру, ні Німеччині, а основне його завдання – боротьба проти СССР і сприяння відновленню незалежності України.
Після початку війни з Радянським Союзом курінь "Нахтіґаль" одним із перших увійшов до Львова. Німець, очевидець тих подій, згадував: «Перед здобуттям Львова курінь відбув польову Службу Божу, після чого бійці куреня засукали рукава, взяли в зуби ножі і з завзяттям кинулися на здобуття міста»; через деякий час усі установи міста були вже ними зайняті.
А вже 30 червня 1941 року ОУН проголосила "Акт відновлення Української держави". Цей Акт суперечив волі і бажанням фюрера і змусив його відкрити свої карти та показати справжнє своє ставлення до ідеї відновлення української державності.
За наказом Гітлера керівництво ОУН було ув'язнено, а курені переформовані в допоміжні поліцейські батальйони. Шухевича було заарештовано, але по дорозі він втікає і переходить у підпілля.
Весною 1943 р. ІІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН призначає Шухевича – "Тура" на пост Голови Бюро Проводу ОУН. Восени цього року він обіймає пост Головного Командира УПА і бере собі псевдо "Тарас Чупринка", а в липні 1944 року Перший Великий Збір УГВР обирає Шухевича – "Лозовського" Головою генерального секретаріату УГВР.
Важливо зауважити, коли Роман Шухевич зайняв пост Головного командира, боротьба УПА вже стала дійсно всенародною, бо в її лавах воювали українці з усієї України та з-поза її меж.
І діяльність УПА настільки стала поперек горла німцям, що на боротьбу проти неї Рейх відправив найкращого спеціаліста із протипартизанської війни генерал фон Дем Баха-Залевскі. Але цей "спеціаліст" ледве ноги виніс із Волині.
Зокрема, у травні 1943 р. на шляху Ковель-Берестя Литовське, потрапивши в засідку, влаштовану УПА, гине группенфюрер і шеф СА Віктор Люце. У Західній Україні існували цілі райони, куди німці боялися навіть носа сунути.
Натомість роздутий більшовицькою пропагандою ледь не до сталінградських масштабів рейд Ковпака у Карпати в навесні 1943-го відбувся виключно з дозволу командування УПА-Північ і закінчився розгромом ковпаківців німцями. Вони мали інформацію про те, що на контрольовані ними території рухаються совєтські партизани.
Вже в часи Шухевича як Головного командира 20 березня 1944 р. на трасі Ковель-Рівне відділ УПА атакував колону штабних більшовицьких машин. У результаті цього загинув командувач І Українського Фронту генерал Ніколай Ватутін.
Роман Шухевич
Після відступу німців на Захід на території до того великою мірою контрольовані УПА підходить більшовицький фронт. Вступати в бої з фронтовими частинами не входить у плани командування УПА, але їх треба перевести за лінію фронту без великих втрат.
Власне, УПА на чолі із генералом Чупринкою (тогочасне псевдо Романа Шухевича – прим. ред.) успішно виконує це завдання. Тоді ж настають нові умови боротьби, необхідно було перебудувати роботу, подрібнити великі військові відділи, що теж було успішно здійснено: знову підпілля завдає втрат новому-старому окупанту, знищуючи радянські установи, каральні органи тощо.
У цей же час 1946-47 рр. починаються пропагандивні рейди УПА в Білорусь, країни Балтії, Чехію, Румунію, Словаччину. А також рейди відділів УПА на Захід, щоби продемонструвати перед Заходом боротьбу України.
Деякі відділи УПА переходять у Хорватію і разом з "усташами" ведуть боротьбу проти режиму Іосіфа Броз Тіто. Діяла підпільна радіостанція, котра пропагує ідеї УПА і закликає народи СССР до повстання.
1946 року від рук підвідділу УПА "Месники" гине шеф МГБ генерал-полковник Москаленко разом із своїм штабом. А 28 березня 1947 р. у бою з відділом УПА командира "Хріна" гине заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Свєрчєвський-Вальтер, відповідальний за втілення в життя акції "Вісла".
Про це мало відомо, але слід зауважити, що Роман Шухевич готував замах і на Сталіна. Але трагічна випадковість не дала можливості дівчині-боївкарю пристрелити ката на трибуні мавзолею під час першотравневої демонстрації.
У ті часи (1945-50 роки) Шухевичу дуже знадобився його непересічний досвід підпільника і, відповідно, методи роботи в умовах окупації.
До слова, з тих років у лексикон окупантів назавжди увійшли притаманно українські слова: боївка, схрон, атентат. Ці терміни й зараз ми можемо почути з вуст російських високопосадовців на доповідях про стан справ на Північному Кавказі.
Сьогодні тактика УПА викладається а Академії Генштабу США у Вест-Пойнті. Її широко застосовували Ернесто "Че" Ґевара, моджахеди в Афґаністані...
Ну, а деякі факти тієї боротьби викликають подив і захоплення до сьогодні. Це приклад зберігання архіву ОУН-УПА в бібліотеці у Ленінграді, або лікування Шухевича в Одесі, в санаторії МГБ, по підроблених документах, у той час, коли найкращі чекістські пси шукали його під кожним кущем у Галичині.
