Саміт НАТО цього тижня буде присвячений одному — заспокоєнню Дональда Трампа
Європейці планують зробити його коротким і лаконічним.
Чотири місяці тому Фрідріх Мерц, щойно здобувши перемогу на виборах у Німеччині, замислився вголос: найбільший, найтриваліший і найуспішніший альянс у сучасній історії може незабаром розпастися. «Мені дуже цікаво, як ми наближаємося до саміту НАТО наприкінці червня, — сказав він. — Чи говоритимемо ми ще про НАТО в його нинішньому вигляді, чи доведеться нам значно швидше створювати незалежну європейську оборонну спроможність».
Про це йдеться в редакційному матеріалі The Economist.
За кілька днів до цього саміту НАТО не лише існує, а й Мерц змінив риторику. «Я не маю жодних сумнівів, що американський уряд відданий НАТО», — заявив він наступного дня після зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у Білому домі 5 червня. Та попри це, лідери, які збираються в Гаазі 24 червня, вирішили не ризикувати. Саміт буде коротким і ретельно зрежисованим, щоб мінімізувати шанси на скандал з боку Трампа — такого ж, як у 2018 році, коли він майже оголосив про вихід США з Альянсу. Тоді він залишив саміт G7 у Канаді достроково — як і цього року, 16 червня.
Основною темою саміту стане улюблена теза Трампа — витрати на оборону. Наразі 23 країни-члени НАТО виконують дві ключові вимоги: витрачати 2% ВВП на оборону та спрямовувати 20% оборонного бюджету на техніку. У Гаазі союзники домовляться й оголосять нову мету: всі мають витрачати 3,5% ВВП на так звані «основні військові потреби», як це формулює Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, та ще 1,5% ВВП — на супутні витрати, як-от інфраструктура та промисловий потенціал. Єдина країна, яка поки чинить опір, — Іспанія, але очікується, що вона зрештою погодиться.
Насправді головна суперечка точиться довкола терміну досягнення цієї мети. Центральні та східноєвропейські держави пропонують 2032 рік. Країни, які поки значно відстають і менше переймаються загрозою, як-от Словаччина, пропонують 2035-й. Перший варіант викличе шок у багатьох міністерствах фінансів, адже означає стрімке зростання витрат на оборону. Другий нагадує саміт у Вельсі 2014 року, коли мету в 2% погодили, але рухались до неї надзвичайно повільно. Рютте підкреслює: він хоче уникнути так званого «ефекту ключки» — коли країни витрачають усі кошти лише за рік-два до дедлайну. «Неможливо витратити всі ці гроші за рік — існує проблема з їх засвоєнням».
Ці додаткові кошти підуть на нові можливості, необхідні для виконання оновлених оборонних планів, які розробляє військове командування НАТО. 9 червня Рютте заявив, що, зокрема, йдеться про збільшення на 400% кількості систем протиповітряної та протиракетної оборони.
У лютому серед європейських союзників панували шок і обурення. Адміністрація Трампа щойно публічно принизила президента України Володимира Зеленського, розпочала прямі перемовини з росією і оголосила, що більше не вестиме традиційне військове стримування Європи. Але весною й влітку це обурення змінилося на прагматизм і прийняття.
Один високопосадовець США стверджує: побоювання, що Америка виведе значну кількість військ з Європи, перебільшені. За його словами, більшість американських потужностей, включно з винищувачами F-35 і есмінцями, у разі потреби можуть бути досить швидко перекинуті до Тихоокеанського регіону. Водночас побудова нових казарм у США обійдеться у мільярди.
Та попри це, все більше європейських союзників розуміють: вони не завжди можуть покладатися на критичні можливості США. «Нам потрібно десять років на цей перехід», — каже один європейський чиновник. — «Щонайменше сім». Напрям очевидний. Витрати неамериканських членів НАТО (Європа, Канада і Туреччина) на техніку подвоїлися між 2018 і 2024 роками, тоді як американські зросли лише на 5%, за даними аналітичної компанії Janes. Частка США в загальних інвестиціях НАТО впала з 83% у 2010 році до 65% у 2024-му.
Військове командування НАТО також переживає зміни. Генерал Кріс Каволі завершує трирічну каденцію на посаді Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (SACEUR). «У довгій низці командувачів він справді вирізняється», — каже один європейський дипломат. Його змінить генерал-повітряник Алексус Грінкевич. Він має наповнити змістом плани, які розробив Каволі. Один із ключових елементів — «лінія стримування на східному фланзі», концепція генерала Кріса Донаг’ю з Сухопутного командування НАТО. Її суть — застосування «нових форм масованого удару», таких як дрони і дешевші крилаті ракети, для перемоги над чисельнішим противником. Це, за словами інсайдерів, «новий, дешевший спосіб ведення війни». За останні три місяці концепцію відшліфовували в симуляціях, а її перевірка відбудеться під час масштабних навчань Steadfast Defender у травні наступного року.
Проте гроші й стратегія — не єдині пункти на порядку денному. «США хотіли б, щоб саміт був лише про «5%» [нові оборонні витрати]», — каже один дипломат, — «але більшість європейців хоче говорити і про те, чому потрібні ці 5% — про росію і Україну». Європейці хочуть, аби Трамп втілив свою погрозу щодо санкцій проти росії за відмову погодитися на припинення вогню в Україні. Та 16 червня, виступаючи на саміті G7, Трамп повторив заклик повернути росію до клубу, поскаржився на вартість санкцій і скасував заплановану зустріч із Зеленським, який також має бути присутнім на державній вечері в Гаазі. Ймовірне втручання США в ситуацію в Ірані також випробовуватиме його увагу.
У звичайні часи союзники обговорювали б значно ширше коло питань. Цього ж разу, ймовірно, майже нічого не скажуть про виклики з боку Китаю, ядерне стримування, контроль над озброєннями, безпеку в космосі чи сусідні з НАТО регіони. Заключне комюніке саміту, яке зазвичай досить велике, цього разу, ймовірно, буде коротшим. Якщо така ціна за збереження спокою Трампа — що ж, НАТО це влаштовує. «НАТО не створювалося для “співу біля багаття”, — сказав Рютте, — де всі з першої хвилини погоджуються між собою».
