Щур-Путін, як і Дибенко, тікатиме до Саратова
Московити заражені історичною клептоманією, тому за будь-якої влади переписують під себе минувшину.
Громадяни, стурбовані національним питанням, абсолютно даремно нарікають на день 23 лютого. Адже на Московії ж ця дата проголошена "Днем захисника вітчизни".
Нагадаю, що в СССР 23 лютого було проголошено святковим днем з суто пропагандистською метою як день, коли, начебто, була створена Червона армія в 1918 році (інший варіант – як день, коли Червона армія здобула свої перші перемоги під естонською Нарвою і Псковом). Насправді ж 23 лютого 1918 року у ході Першої світової війни німецькі війська зайняли міста Нарву і Псков, а загін Червоної гвардії під керуванням Павла Дибенка без бою покинув позиції й втік.
У зв'язку з катастрофічною ситуацією, що склалась для Росії на фронті, Центральний виконавчий комітет Рад робочих, солдатських і селянських депутатів 24 лютого 1918 року о пів на п'яту ночі ухвалив рішення погодитися з принизливими умовами мирного договору, запропонованими німецьким урядом. Цей договір – так звана Берестейська мирна угода.
Її було укладено 3 березня 1918 року між представниками Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Османської імперії та Болгарського царства з одного боку та Совєцької Росії – з іншого. Відповідно до статті 6 цієї угоди, «Росія зобов'язується негайно укласти мир з Українською Народною Республікою та визнати мирний договір між цією державою та державами Четверного Союзу. Територія України негайно очищується від російських військ і російської Червоної гвардії. Росія припиняє будь-яку агітацію або пропаганду проти уряд чи громадських установ Української Народної Республіки».
Тому насправді 23 лютого 1918 року у результаті воєнної перемоги, отриманої союзниками України, з'явилися політичні передумови для міжнародного визнання Української Народної Республіки та, бодай, тимчасової зупинки російської агресії. А, відтак, немає жодних історичних підстав позбавляти цей день статусу святкового в Україні.
Інша річ – з якого дива цей день святкують у Росії? Але відповідь на це запитання лежить в галузі психології загадкової російської душі й чи навряд становить для когось інтерес за межами Російської Федерації.
