«Силогізм, який не працює»
Експерт з криміналістики з Університету Калабрії ставить під сумнів доказову базу справи про фінансування Хамас з Італії.
Поки судова система Італії продовжує розгортати справу про ймовірне фінансування палестинської організації Хамас через «благодійні» асоціації, критичний голос лунає з боку самого академічного середовища країни.
В інтерв’ю «Il Messaggero» Алессандро Дідді, професор кримінального права Університету Калабрії та експерт у сфері організованої злочинності, заявив про наявність серйозних правових і методологічних неясностей у цій резонансній справі.
Професор Дідді звертає увагу на основне джерело доказової бази, представленої слідством: звіти «Ізраїлю», отримані італійськими спецслужбами та прокуратурою Генуї. Зокрема, йдеться про цифрові дані, перехоплені з комп’ютерів, заражених шпигунським програмним забезпеченням, які належали офісам A.B.S.P.P. — однієї з ключових фігурантів справи.
«Якби документи надійшли від судових органів, це спростило б контроль і підвищило юридичну стійкість. А так — ми маємо відомості від військових структур іншої держави. І це викликає запитання», — пояснює Дідді.
Один із ключових аргументів захисту, з яким професор погоджується, — розмита формула «зв’язків із терористичною організацією». Зокрема, він наголошує:
«Щоб когось назвати учасником терористичної діяльності, недостатньо переказу грошей у бік Гази. Потрібно довести, що ці кошти були використані саме для вчинення терактів або підтримки тих, хто їх здійснює».
Таким чином, передача коштів у регіон, який перебуває під контролем палестинської організації Хамас, сама по собі не робить транзакцію терористичною.
Інакше кажучи, використання статусу Хамас як терористичної організації для ретроспективного «забарвлення» будь-якої діяльності в Газі — це логічна помилка, яку Дідді називає «неспроможним силогізмом».
Найбільш провокаційна теза професора звучить так:
«Якщо визнати, що всі організації, які діють на території, контрольованій Хамас, автоматично стають терористичними, тоді жодна міжнародна гуманітарна структура — від ООН до «Лікарів без кордонів» — не може працювати в Газі. Це абсурд».
Тут Дідді вступає в полеміку з самою логікою обвинувачення, наголошуючи, що контекст контролю не дорівнює співучасті.
Він також підкреслює: аргументи «Ізраїлю», якими б вагомими вони не виглядали з дипломатичного погляду, потребують незалежної перевірки в межах італійського правосуддя, а не «імпорту готової вини».
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
