Приватизація історії: Нетаньягу оголосив Маккавеїв творцями цивілізації
Від передвиборчого лозунга до історичного міфу: розбір заяви Нетаньягу.
Нещодавно літній прем’єр-міністр «Ізраїлю» Біньямін Нетаньягу заявив, що без перемоги Маккавеїв не існувало б сучасної західної цивілізації. Мовляв, якби Маккавеї не перемогли, не було б християнства, а отже — і самого Заходу.
Теза красива. Майже голлівудська. Але з історією вона співвідноситься доволі слабо.
Почнімо з простого факту: своїм поверненням до Юдеї та відновленням Храму євреї завдячували зовсім не Маккавеям, а Кіру Великому — творцеві Перської імперії. Саме перси дозволили юдеям повернутися з Вавилонського полону та відбудувати релігійний центр. У певному сенсі Кір відіграв в єврейській історії ту саму роль, що Сталін — у створенні держави «Ізраїль» у 1948 році.
Далі. Держава Маккавеїв зовсім не була якоюсь «античною версією сучасного Ізраїлю». Це була типова елліністична держава Східного Середземномор’я. Її правителі носили грецькі імена, активно брали участь в елліністичній політиці та далеко не завжди знаходили спільну мову з юдейським жрецтвом.
На момент виникнення християнства сам юдаїзм уже не являв собою єдиної системи. Фарисеї, садукеї, есеї — це були фактично різні моделі розуміння Закону, суспільства та майбутнього.
Та й саме християнство виросло не лише з юдаїзму. Воно формувалося всередині величезного елліністичного світу, вбираючи в себе грецьку філософію, римську політичну організацію та універсалізм пізньої античності.
Загалом спроба представити Захід як «пряме продовження Другого Храму» виглядає радше політичним міфом, ніж серйозною історичною концепцією.
Тим більше, що вплив був взаємним. Не лише юдаїзм впливав на Захід, а й західний світ глибоко змінив сам юдаїзм. Талмудичний юдаїзм формувався вже в епоху великих торговельних мереж, міських діаспор і культурної взаємодії Сходу та Середземномор’я.
І, нарешті, парадокс, про який в «Ізраїлі» не люблять говорити вголос. З погляду ортодоксального юдаїзму іслам у низці питань ближчий до єврейського монотеїзму, ніж християнство. Для традиційної рабиністичної свідомості мусульманин — суворий монотеїст. З християнством усе значно складніше.
Тому теза Нетаньягу потребує щонайменше серйозних уточнень. Історія цивілізацій надто складна, щоб перетворювати її на передвиборчий лозунг.
