Західні ЗМІ перетворили геноцид у Газі на «фейкові новини»
Медіа, замість того щоб бути незалежними спостерігачами, стають співучасниками геноциду, поширюючи брехню та замовчуючи правду.
Британський журналіст-розслідувач Джонатан Кук, відомий своїми працями про злочини сіоністської банди «Ізраїль» у Палестині, опублікував велику статтю, яка викриває роль західних медіа у приховуванні та викривленні фактів про геноцид, учинений «Ізраїлем» у Секторі Гази.
Кук зазначає, що західні медіа, зокрема такі великі корпорації, як BBC, сприяли створенню хибного наративу, який затінює реальність, представляючи геноцид як серію поодиноких інцидентів, а не як цілеспрямовану політику.
Ця стаття ґрунтується на аналізі й доповнена контекстом останніх подій, пов’язаних із нападом у районі Зейтун.
Брехня як основа виправдання
Кук підкреслює, що від самого початку «ізраїльська» геноцидна кампанія в Газі супроводжувалася низкою гучних, але легко спростовуваних заяв: про «обезголовлених немовлят», «дітей, спалених у печах» і «масові зґвалтування».
Замість того, щоб викривати ці вигадки, найбільші західні мейнстримні медіа, такі як BBC, часто підхоплювали їх, ігноруючи свідчення палестинських журналістів, які могли б пролити світло на справжній стан речей.
Ця тенденція не нова. Західні ЗМІ систематично виправдовують злочини «Ізраїлю», вважаючи за краще зосереджуватися на окремих епізодах, таких як нещодавній удар по лікарні Насера, де євреї вбили понад 20 осіб, включно з 5 журналістами та лікарями.
Замість того щоб розглядати ці події як елемент систематичної політики геноциду, медіа подають їх як «випадкові помилки» або «суперечливі інциденти». Такий підхід спрямований на приховування масштабів геноциду в Газі.
Знищення свідків
Одним із ключових аспектів, на яких наголошує автор, є цілеспрямоване знищення палестинських журналістів. За останні 22 місяці «Ізраїль» убив понад 200 журналістів, серед них 5 співробітників Al Jazeera внаслідок удару по лікарні Насера.
Очевидно, що ці дії мають на меті усунути свідків злочинів єврейських сіоністів. Західні ЗМІ натомість майже не реагували на ці вбивства, що різко контрастує з їхнім висвітленням загибелі журналістів в інших війнах, зокрема в Україні.
Журналіст наводить приклад, коли «Ізраїль» після вбивства журналіста Al Jazeera Ісмаїла аль-Гула в липні 2024 року заявив, що він нібито був «оперативником військового крила ХАМАС», посилаючись на якийсь «документ» 2021 року, знайдений буцімто на «комп’ютері ХАМАС».
Проте «Ізраїль» так і не надав жодних доказів, а західні медіа не наполягали на їхньому оприлюдненні, що явно свідчить про їхню співучасть у поширенні брехливої «ізраїльської» пропаганди.
Роль західних урядів і корпорацій
Автор також звертає увагу на те, як західні уряди й корпорації підтримують дії «Ізраїлю». Він посилається на доповідь спецдоповідачки ООН Франчески Альбанезе, яка показує, як великі західні компанії, зокрема виробники зброї та технологічні фірми, отримують прибутки від різанини в Газі.
За словами Альбанезе, бійню в Газі перетворено на «економіку геноциду», де окупація стала прибутковим бізнесом. Західні уряди, зокрема Британія, дедалі більше втягуються в цей процес, попри рішення Міжнародного суду ООН, що визнав ізраїльську окупацію незаконною.
Прикладом є історія з британською компанією Elbit Systems та «ізраїльським» виробником зброї, чиї безпілотники використовують у Газі. Після лобіювання з боку Elbit британська влада заборонила організацію Palestine Action, яка виступала проти постачання зброї «Ізраїлю».
Це, на думку Кука, свідчить про свідоме придушення протестів і критики на підтримку ізраїльської політики.
Напад у Зейтуні: переломний момент?
Для ілюстрації динаміки воєнних дій у Газі автор звертається до останніх подій у районі Зейтун, де палестинські бійці провели успішну засідку «Оливкова гілка».
За наявною інформацією, невелика група елітних палестинських бійців влаштувала засідку на сіоністів, застосувавши вибухові пристрої, високоточну зброю та прилади нічного бачення.
Удар було завдано не лише по наступальних силах, а й по рятувальних групах, що спричинило значні втрати й дезорганізацію в «ізраїльському» командуванні.
Четверо членів угруповання ЦАХАЛ, імовірно, були захоплені живими. У відповідь сіоністи застосували так званий «протокол Ганнібала», аби вбити власних військових і не допустити їхнього полону.
«Ізраїльські» аналітики назвали цей випадок не просто польовим інцидентом, а потенційним переломним моментом, здатним змінити стратегічну ситуацію у війні.
Втім, «ізраїльська» влада швидко запровадила цензуру, заборонивши публікацію подробиць, хоча деякі медіа все ж поширили інформацію. Це підкреслює прагнення «Ізраїлю» контролювати інформаційне поле, щоби звести до мінімуму суспільне обурення як усередині країни, так і за її межами.
Роль західних ЗМІ у приховуванні правди
Автор публікації наголошує, що західні ЗМІ не лише замовчують такі знакові події, як успішна операція палестинців у Зейтуні, а й уникають згадок про ключові аспекти конфлікту, зокрема про «директиву Ганнібала».
Про неї повідомляли навіть «ізраїльські» медіа, однак для BBC та інших мейнстримних західних видань ця тема залишається табу.
Ця директива, застосована 7 жовтня 2023 року, дозволяє вбивати як членів військових формувань сіоністів, так і цивільних. У той день та наступні дні «ізраїльські вертольоти» розстріляли близько двох тисяч євреїв, щоб не допустити їхнього захоплення ХАМАСом.
Британський журналіст різко критикує BBC за систематичну упередженість у висвітленні різанини в Газі. Згідно зі звітом Центру моніторингу медіа, протягом року після атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року BBC згадала лише про 6% із понад 225 журналістів, убитих «Ізраїлем» у Газі, тоді як 62% журналістів, загиблих в Україні, отримали висвітлення.
Автор публікації закликає переосмислити роль західних ЗМІ у висвітленні геноциду в Газі. Він показує, як медіа, замість того щоб бути незалежними спостерігачами, стають співучасниками геноциду, поширюючи брехню та замовчуючи правду.
Операція в Зейтуні лише підтверджує тезу Кука: «ізраїльська» влада прагне приховати свої дії й ситуацію на полях боїв, а західні ЗМІ допомагають їй у цьому, ігноруючи ключові події та контекст.
Автор закликає довіряти палестинським журналістам, які, попри смертельний ризик, продовжують доносити правду. В іншому разі, підсумовує він, західна аудиторія й далі отримуватиме викривлену картину, де геноцид перетворюється на «фейкові новини».
