Сирійський сценарій для України

Вставлю свої 5 копійок в обговорення щодо 4-х сценаріїв від агенства «JPMorgan Chase» — корейського, ізраїльського, грузинського і білоруського з розкладкою по ймовірності (15:20:50:15). Опустимо сумнівне авторство аналізу: демократи, які вже років 15 послідовно недооцінюють агресивність РФ у своїх звітах.

• Корейський варіант (демократія на 80% територій коштом заморожених активів РФ; без НАТО і деокупації 20%, але з європейським контингентом військ) дійсно найкращий для нас.

Однак аргументів на користь — мінімум. Там протистояння було між політичними частинами одного народу, а не між окупантом і суверенною державою з геть різними етносами (спорідненими тільки через часткову окупаційну асиміляцію протягом 300 років).

А головне — із геть різним світоглядом народів. Тому сценарій навряд можливий, на 15% ймовірності не натягується — надто великі корінні суперечності. 

• Ізраїльський варіант («фортеця» коштом союзників і їхній форпост проти РФ, санкції з якої не знімаються) був би не найгірший, бо потенціалу в нас для цього достатньо.

Та й ситуації схожі: в арабського світу (колись була), а особливо в Ірану така ж ціль знищити державу Ізраїль, як у РФ ціль — знищити державу Україну. Тому я б оцінив цей сценарій як реалістичний.

Причому більше, ніж на 20%, бо він вигідний і нам, і партнерам. Тим самим партнерам, які вже усвідомили небезпеку і для себе від РФ (принаймні, Європа), але ще раз, цей варіант залежить більше від Європи, а не від нас.

• Грузинський варіант (по суті — поступове засмоктування назад до московської імперії за мовчазної згоди світу) інший найбільш імовірний, як вважають фахівці «JPMorgan Chase», і для нас він найгірший.

Однак для цього РФ повинна мати певні активні ресурси (економічні і політичні) в Україні, а цього вже немає. Плюс для цього має бути дуже (дійсно дуже) бідне населення, щоби РФ могла за мінімум ресурсів купити його лояльність (невелику кількість дуже бідного населення можуть забезпечити навіть просто туристи з РФ; для України це нонсенс); цього теж немає.

Плюс абсолютно потрібні патерналістські настрої населення — у Сакартвело це є, в нас немає. Ну й не скидаймо із рахунків неспівмірні розміри держави та геополітичне положення, однак саме такому розвитку подій «JPMorgan Chase» чомусь дають максимум шансів.

Теоретично, звісно, такий сценарій «сповзання в імперію» за років 10 можна припустити, якщо в президентській кампанії переможе якийсь умовний, боронь Боже, Люсьєн Арєстовіч (який «і за Європу, і за РФ, і взагалі давайте відновлювати стосунки»). Однак ця теорія суперечить надто багатьом об'єктивним обставинам.

• Білоруський сценарій (по суті, просто капітуляція), очевидно, додано для контрасту, але аналітики «JPMorgan Chase» взяли аж 15% ймовірності для нього...

Це було нереально навіть на початку війни 2014-го, бо для такого сценарію однозначно потрібне безсловесне стадо замість громадян. А якщо зважити, скільки в нас на руках зброї, скільки громадян отримали військовий досвід і досвід спротиву у ТрО, скільки українців готові особисто піти партизанити проти окупанта, коли що...

Цей сценарій перетворюється на нонсенс і плюс заява «в цьому випадку післявоєнний світовий порядок руйнується», подана як прогноз, а не як вже кілька років наявний і всіма спостережуваний факт. Те, що цьому сценарію відвели аж 15% ймовірності, одразу опускає загальну планку якості аналізу «JPMorgan Chase» і реальної фаховості його аналітиків.

На мій погляд, якщо спиратися на загальну динаміку подій, то найбільше шансів на сьогодні матиме якийсь середньозважений варіант. Що на кшталт «між Ізраїлем та Сакартвело» (доволі іронічно, що на мапі це виходить якраз нещасна Сирія, певно матимемо якийсь «Сирійський сценарій»).

Це враховує відхід США від активної ролі в Європі, а також враховує поки недостатнє розуміння Європою в цілому, не окремими урядами, що треба вкидати всі доступні ресурси в Україну. Ніби ми як останній і єдиний форпост від агресивної бездахової ядерної РФ.

Плюс цей сценарій спирається на реальні настрої населення України: постійне очікування «миру от скоро, вже завтра» і розчарування в позитивних перспективах.  Але в цьому варіанті ми все ж зберігаємо армію, ми зберігаємо забезпечення від союзників, ми посилюємо роль «фортеці Європи».

Так, цей сценарій передбачає дозвіл РФ формально повернутись до України (передусім це стосується політичних проєктів), але через деякий час українське суспільство цілком може зробити так, щоб всім стало зрозуміло: поворот назад до російської імперії неможливий, цього не буде ніколи. І це я називаю варіантом «між Сакартвело й Ізраїлем».