Слабке НАТО дозволяє нарваній РФ запливати за буйки у Балтиці

Московський режим не приховує, що має територіальні претензії до всіх західних сусідів, особливо до малих балтійських республік. Навіть попри їхнє членство у НАТО та ЄС, країна-загарбник готова перевірити на міцність цивілізований світ із його давно застарілим міжнародним правом, на яке всім начхати.

Повідомлення від посадовців із РФ свідчать про одностороннє бажання змінити морські межі в акваторії Балтики, а саме — у Фінській затоці та поблизу Кьоніґсберґу (окупований від 1945 року Калінінград). Уряди Фінляндії, Естонії та Литви дізналися про такі наміри з... преси!

Це підігріло дискусію щодо публічної відмови західних лідерів від «зайвої ескалації» ситуації. Адже подібний пацифізм того ж таки Олафа Шольца чи Джозефа Байдена дає привід путіну вчиняти чергову брудну провокацію.

Можна припустити, що наступного разу замість звичайного тексту на сайті міністерства нападу і вбивств РФ поблизу Нарви, Клайпеди чи Котки з'явиться десант горезвісних «зелених чоловічків». Відставка оленяра шойгу на це ніяк не вплине.

Влада у Гельсинкі намагалася отримати додаткові відомості у російських vis-à-vis, оскільки окупанти не поінформували про свої наміри офіційно. Але раптово Москва змінила позицію (як видно на знімку нижче — прим. ред.) і більше не планує пересувати кордони.

Фінляндські ж політики запевнили, що жодної драми тут немає. Проте рівночасно наш спільний ворог зі Сходу розпочав процес усунення буйків із фарватеру річки Нарва, яка розділяє історико-географічний регіон Інґрія на естонську та російську частини.

У Таллінні зажадали негайного повернення об'єктів на місце, оцінивши ситуацію як критичну. Цілком очевидно, що вищенаведеними діями Кремль промацує ситуацію щодо надання допомоги балтійським союзникам по НАТО.

У разі, якщо крім слів від Фінляндії, Естонії та Литви не буде дій, дії будуть з боку РФ. Слід зауважити, що у вже видалених документах містився список географічних об'єктів, на які поклала око Москва, збираючись змінити кордон своїх територіальних вод:

• острів Ягі (на східному окрайку якого проходить державний кордон між РФ і Фінляндією);
• острів Сомері (західна частина);
• острів Суурсаарі (північний мис);
• острів Руускері (північна і південно-західна частини);
• острів Піені-Тютярсаарі (миси Озерний і Стрілка);
• острів Вігунд;
• гирло річки Нарва;
• мис Таран у Калінінградському районі;
• Куршська коса.

Подібні претензії до сусідів були раніше в історії. Так, перед Зимовою війною (1939-1940) совєцький режим вимагав від Фінляндії терміном на 30 років півострів Ганко для будівництва військово-морської бази та розміщення там 4-тисячного контингенту, а також усі перелічені вище острови із Карельським перешийком аж до Війпурі (нині окупований Виборґ).

Не отримавши бажаного, окупанти перейшли у наступ і відібрали силою чужі землі. Трійка маленьких (географічно та демографічно) балтійських держав — Естонія, Латвія та Литва — здалися без опору на поталу СССР, який поглинув їх.

А чи можливе повторення тих злощасних подій сьогодні? Так, цілком, адже, як і сталінська московія, московія путінська — це диктатура, котра визнає Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву та Польщу ворожими країнами.

За минуле десятиліття Кремль здійснив кілька операцій проти Гельсінкі, Таллінна і Варшави, прагнучи підірвати їхню національну безпеку. Приклади російських атак на північно-західних (балтійських) сусідів включають:

• гібридні операції із використанням міграції та брязканням зброї на кордоні;
• передбачуване руйнування критичної енергетичної інфраструктури (газогонів) у Фінській затоці;
• електронна війна із застосуванням хакерських атак, глушення системи GPS і різні кіберудари.

Зміни кордонів морських акваторій самі по собі не є винятковими, востаннє вони відбувалися між Фінляндією та московією у 2017 році. Однак цього разу є вагомі підстави тлумачити дії Кремля насамперед як провокації (не «Мáйніла 2.0» звісно, але все до того рухається).

Москва хотіла подивитися, як відреагують Гельсинкі, Таллінн та Вільнюс, давши зрозуміти, що вона не боїться Заходу і, що членство у НАТО не означає, що країна захищена від довільних територіальних вимог. Захід справді можна вважати слабким.

До прикладу, в Україні європейські та американські лідери повсякчас підпорядковуються якимось «червоним лініям» путіна і готові принести у жертву сотні тисяч життів через страх ескалації (привіт Джейку Саллівану та Олафу Шольцу!). Кремль сміється з цих і їм подібних боягузів.

Відтак відбувається посилення ескалації в інших місцях шляхом підбурення своїх азійських союзників (КНР, Іран, КНДР) на такі ж кроки. РФ постійно хоче відсунути як найдалі власні кордони, її цікавить, наскільки спроможна зайти у провокаціях і як відреагує Захід.

Підсумовуючи, слід підкреслити, що на сьогодні Кремль не має жодних безпосередніх інструментів, щоби піти далі у вказаному питанні. Здається, путін отримав потрібну йому реакцію і не ескалюватиме у найближчі місяці.

Проте впевнені, що у недалекому майбутньому (вочевидь, наступного року — прим. ред.) московити зроблять і інші провокації, не обмежуючись лише країнами Балтії. Тому нашим західним і північним партнерам негайно треба готуватися: поінформований — значить озброєний.