Союзники російського агресора: хто вони?
Москва зуміла згуртувати довкола себе паріїв цивілізованого світу. Мінськ, Тегеран, Пхеньян і Дамаск підставили міцне плече Кремлю.
Не секрет, що наразі майже кожен громадянин України перетворився на такого собі "експерта з геополітики". Тому нам, міжнародникам, подекуди аж тіснувато стає, бо: «Всі все знають – тільки не літають».
Та проблема полягає у тому, що більшість людей дивиться на світ крізь призму допомоги України, а от тих, хто за РФ справедливо записує у "редиски" (слово замінено відповідно до чинних норм правопису – прим. ред.), щоправда, не вдаючись у деталі.
Спробую деталізувати це питання для ширшого розуміння що, як і навіщо. Минулого року, чітко склався основний кулак наших ворогів: РФ, Республіка Білорусь (далі РБ), Іран, Сирія та Північна Корея (далі КНДР).
Не рахуючи Росію, інші 4 країни допомагають їй доволі широко, охоплюючи багато сфер:
- Білорусь надала територію для вторгнення і небо для ударів, а потім почала тренувати мобіків та надавати техніку і снаряди;
- Іран надав дрони-камікадзе та інструкторів;
- Сирія – власних бойовиків, підконтрольних диктатору Башару аль-Асаду;
- КНДР – зброю для ПВК "Вагнер" Євгєнія Прігожина.
А що можна сказати станом на 17.I.2023? Білорусь продовжує тренувати росіян та надавати техніку і снаряди (нічого нового, а от Іран... окрім постачі дронів типу "Shahed", цьогоріч серйозно розглядатиметься тема можливих постачі режимом аятол балістичних ракет.
Торік писав, що у 2022-му ракет не буде, а от у 2023-му вони можливі, адже саме на цей рік вони були закладені в пакет постач, в обмін на Су-35. Але це не все по Ірану: річ у тім, що незабаром на тимчасово окуповані території України має прибути 150 бойовиків проіранської терористичної організації "Гізболла", яка діє на території Лівану.
Ліванців у нас ще не було... Тож, як бачимо, Іран навіть розширює спектр допомоги, а стосовно Сирії, то цьогоріч якоїсь суттєвої підтримки від режиму Асада чекати не доводиться.
Річ у тім, що тих пару тисяч асадитів, яких він надав Владіміру Путіну минулого року – закінчилися, а нових надати проблема, бо вони йому самому потрібні для утримання хиткої влади. Втім, розуміючи свою тотальну залежність від Путіна, може пару сотень і надати як зізнання у вічній вірності.
Щодо КНДР, то Кім Чен Ин планує продовжити постачання озброєння для Прігожина. Чому? – А для нього це єдиний легальний заробіток, адже він постачає не якійсь державі, а приватній компанії, і те, що це абсолютно кремлівський проєкт – не хвилює ані його, ані, поки що, Цивілізований Світ.
По основі ми розібралися, давайте по сателітах, які поряд із нами. В Європі це трикутник Угорщина-Сербія-Австрія (або ж Будапешт-Белград-Відень – прим. ред.):
- Угорщина буде й надалі виступати в ролі деструктивного елементу всередині Європейського союзу та Північноатлантичного альянсу, щоразу здіймаючи пил, а отримавши по голові замовкаючи;
- Сербія з комплексами тотожними російським буде шантажувати новими конфронтаціями з Косово, під виглядом "можливого відкриття фронту на Балканах";
- Австрія з "комплексом Білорусі" й надалі скиглитиме про «неможливість побудови нової європейської архітектури безпеки без РФ».
В Африці й надалі Росія пробуватиме наростити вплив, тим паче що на континенті активізувався комуністичний Китай і Україна. Основна опора РФ там буде така ж як і раніше: Лівія, Центральноафриканська республіка, Малі, Буркіна-Фасо та Еритрея.
З усіх вищевказаних, бодай щось може дати бунтівний лівійський генерал Халіфа Хафтар, який торік дав пару сотень своїх бійців, які були утилізовані на Луганщині. Інші хіба голосуватимуть "проти" на засіданнях Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй; їм нічого дати.
Теж саме стосується Південної Америки та Карибського басейну, в контексті Нікараґуа, Болівії, Венесуели, Куби та Ґватемали. Бразилія та Арґентина ж будуть триматися певним "особняком", аби не посваритися з Цивілізованим Світом.
По Середній Азії: тут, найбільшим союзником залишатиметься Таджикистан, який того року допомагав Ірану з постачами дронів до РФ. Емомалі Рахмон вчепився за Путіна і аятолу Алі Хаменеї тому, що боїться зростання впливу "Талібану", який вважає Таджикистан частиною Афґаністана.
По Південному Кавказу: Вірменія буде продовжувати віддалятися від РФ, шукаючи альтернативних союзників. Найгіршим для нас варіантом стане Іран, а найкращим – Франція, і навряд США погодяться стати протектором Вірменії, а от Емманюель Макрон здатна створити противагу Реджепу Тайїпу Ердоґану.
Сакартвело продовжить тихо пропускати турецькі товари до РФ і приймати громадян Росії, заробляючи гроші до бюджету. Азербайджан і надалі зміцнюватиме військово-політичні зв‘язки з Туреччиною на тлі зростання загроз з боку Ірану...
Мапа приблизно така, хоча багато хто спитає, чому до союзників РФ не записали Китай, Індію та Туреччину? Та тому, що союзник і вигодонабувач: це різні поняття, а ці 3 країни якраз-таки вигодонабувачі.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
