Станіслав Лем: «Традиційна духовність» москвинів — це глум, ґвалт і вбивства
Часи минають, держави міняються, але ворог зі Сходу лишається таким, яким його породили азійські кочовики ще за пізнього Середньовіччя...
6 травня 1977 року уродженець Львова і найвідоміший польський письменник-фантаст Станіслав Лем написав листа до Майкла Кендла, американського перекладача своїх творів англійською мовою. Митець, на той час проживаючи у Берліні, нарікав на дії горезвісних «визволителів», які шокували його своєю дикунською поведінкою:
«...Московити були кодлом, яке усвідомлювало свою підлість і ницість безсловесним, глухим чином, здатним на будь-яку розперезаність; отож, ґвалтуючи 80-річних бабусь, роздаючи смерть від нехоті, побіжно, між іншим, валячи, руйнуючи й нищачи всі ознаки достатку, ладу, цивілізованої заможності, демонструючи у безкорисливості цього нищення чималу Завбачливість, Ініціативу, Увагу, Зосередженість, Напруження Волі — завдяки цьому вони мстилися не лише німцям (врешті, — ІНШИМ!) за те, що німці влаштували було на московії, а й мстилися всьому світові поза межами своєї в'язниці помстою, найпідлішою з можливих.
Адже вони обсирали все — жодні тварини не демонструють подібної, так би мовити, ЕКСКРЕМЕНТАЛЬНОЇ ЗАПЕКЛОСТІ, яку демонстрували московити, забиваючи й наповнюючи своїми екскрементами розгромлені салони, шпитальні зали, бідé, клозети, серучи на книжки, килими, вівтарі. У цьому, вибачте на слові, сранні на увесь світ, який вони тепер МОГЛИ (яка ж це радість!) скóпати, стовкти, обісрати, а до всього ще й зґвалтувати й убити. Вони ґвалтували жінок після пологів, жінок після важких операцій, ґвалтували жінок, які лежали у калюжах крові, ґвалтували та срали.
А крім того вони МУСИЛИ красти наручні годинники. Тож коли якийсь їхній малий бідачисько-солдафон не мав уже на це шансів серед німців у шпиталі, бо його попередники забрали все, що можна було забрати, він РОЗПЛАКАВСЯ з жалю і водночас вигукував, що коли негайно не дістане НАРУЧНОГО ГОДИННИКА, то застрелить трьох перших стрічних.
Якось у Москві, у 1961 році, я навідався після 12 ночі, приїхавши просто з летовища, до ресторану «ексклюзивного готелю» (на вулиці юрба інших охочих ЗАБАВИ марно добивалася до готельних дверей) — і хоча там ніхто нікого не ґвалтував, не убивав і не обсирав, я бачив ТЕ САМЕ, і це справило на мене незабутнє враження, я назвав їх збожеволілою отарою, позаяк вони не вірять у БОГА; тобто, я бачив людей, яким відтято Вартості, тотально ампутовано етику; це було справді огидне видовисько.
Совєцька система, як вияв corruptio optimi pessima [зіпсованості того, що найкраще — прим. ред.] de facto є системою плекання усіляких отих рис, на які взагалі здатна спідлена людина. Зрада найближчих, видавання на муки приятелів, брехня на кожному кроці, життя у фальші від колиски до могили, потоптання традиційних вартостей культури й бетонування певних формальних аспектів цієї культури. Адже ж ясно, що оте ґвалтування, мордування й обсирання є одним боком монети, а інший її бік — це совєцьке «пуританство», червоне вікторіанство, уявна вітчизняність, «патріотизм», «комуністична моральність» тощо».
