У чому секрет химерної «російської душі»?
На жаль, росію неможливо зрозуміти та знайти на неї управу, не врахувавши, що головною її сутнісною рисою є гібридність. Так уже склалося.
Російське неможливо звести ні до слов'янського, ні до ординського, ні до візантійського, ні тим паче до європейського. Так званий «русскій міръ» — це пекельний сплав слов'янського суперстрату, ординщини, фіно-угорського субстрату й візантійщини, вкритий тонким шаром європейськості.
І саме завдяки цій синтетичності москва є таким успішним і небезпечним агресором та асимілятором. Бо до кожної потенційної жертви вона застосовує відповідний ключик зі свого арсеналу; так є, визнаймо це.
До слов'ян — звертається мовою слов'янської групи, занесеною на територію сучасної РФ племенами в'ятичів, кривичів і словен. До народів уральської групи — мовчки вивертається своєю фіно-угорською «подопльокою» (коли батогом, коли пряником).
Тюркам Надволжя, алтайським, сибірським і середньоазійським народам — являє свій ординський лик. Православних братушок приваблює православ'ям, а в Європу лізе у панталонах, фраці та жилєтці.
У цьому її сила і слабкість, бо як тільки від неї в короткий проміжок часу відвернуться всі її складові — її поглине болото, з якого вона вилізла півтисячоліття тому. І фіаско на православній ниві у цьому плані є дуже симптоматичним.
Один чорний лебідь торік улітку вже завітав у гості до двоголового орла. Залишилося повстати царствам Батиєвим, Інґермландії якійсь намалюватися, а Європі зайняти недружній нейтралітет і можна добивати гадину тризубом...
