Наперекір гучним і показним реформам українська молодь не засвоює потрібні їй знання через перевантаженість зайвими предметами.
Школярі та студенти витрачають час на те, що їм не знадобиться у дорослому житті, розповів у розмові з кореспондентом медіаагенції "Останній Бастіон" доктор наук Юрій Царенко.
За словами фахового історика й освітянина, проблема у вітчизняній системі навчання молодого покоління глибша, ніж можна було собі уявити, її старанно приховують псевдореформами.
- Пане Юрію, скажіть, шкільна та університетська реформи наблизили нас до Європи чи у нас досі панує "совок"?
- Ні, у нас зараз пострадянська і набагато гірша система. Те, що успадкували, як Ви сказали, від "совка" – зіпсували у часи незалежності різного роду "євроінтегратори". Прізвища не називаю, вони відомі.
- У чому полягає її "гіршість"?
- Гадаю, питання комплексне, як і відповідь: багато у чому. Якщо коротко, то знизилася ефективність! Читати вчать пізно, шестирічок мучать довшими уроками, ніж відповідає вікові. Одинадцяти чи вже 12-класова система штучно затримує перебування у школі. Учень переобтяжений надто глибоким вивченням предметів (наприклад, інтегралів з математики, гамет і зигот з біології тощо).
Дуже слабкі підручники з мов. Вільне плавання курсів літератури. Зайві предмети для загального розвитку, бо предмети, які мають бути практичними, таких умінь не дають. Остання новинка – математика як обов'язковий предмет ЗНО... для гуманітаріїв?! Від СССР залишилася лише фізкультура, так і не замінена на оздоровлення й спорт, як у США. У школи введено Закон Божий під фіговим листочком християнської педагогіки.
- Це справді жахлива ситуація. Шкільна освіта, з часу мого випуску у 2007 році, невблаганно зазнала деградації. Навіть косметичні реформи не допомагають виправити глибинні проблеми.
- Але ж із вишами ситуація ще "веселіша". Бакалавр вчиться лише 4 роки – це студент четвертого курсу на старі гроші. Недоук. У нього милостиво скорочено кількість пар у день, а то важко. Низку предметів йому недодають. Зайві лишаються, бо принцип – забезпечити години викладачам, у тому числі й історикам. Тим часом студент-першокурсник якраз може хоч ієрогліфи зором запам'ятовувати, але його пам'ять безбожно крадуть непотрібними предметами.
Особисто я, попри зайві предмети, отримав ще за каденції президента Леоніда Кучми більше годин іноземної мови, ніж отримує філолог зараз. Першокурсникам нині ставлять у розклад усе підряд, а їх треба вчити мови, доки вони фізично здатні вчити її краще за п'ятикурсників. А, ще заборонили комбінувати спеціальності та ще багато всього іншого, що знижує твої шанси на виживання у житті після університету. Розумієте, яка склалася ситуація?
- Інших варіантів, наскільки розумію, у нас поки не передбачається. Бо декому у профільному міністерстві знову "не на часі" й це демонструє справжнє ставлення влади до українців, як до плебсу.
- А які варіанти, пане Данило, коли серед урядовців профани та популісти?! Вони відверто стороняться всього українського, хоч і прикриваються демонстративним ура-патріотизмом. Це просто слова, або ж обгортка без справжнього змісту.
Окремо "Останній Бастіон" нагадує читачам, що сплюндрована "табачниками" та "шкарлетами" система освіти України, не здатна самостійно опонувати проявам українофобії.