Таємна війна Кремля проти європейської оборонної промисловості
Кримінал, криптовалюта та випробування меж НАТО.
У серпні 2026 року західні спецслужби зафіксували нову хвилю терактів на підприємствах європейської оборонної промисловості, які постачають Україні озброєння та техніку.
За оцінками розвідки, які цитує низка європейських видань, росія активізувала приховану кампанію саботажу й терактів. Ключову роль у ній відіграють не кадрові офіцери ГРУ, а завербовані через інтернет місцеві злочинці, які отримують оплату в криптовалюті.
Мета — завдати шкоди ланцюгам постачання зброї Києву, створити атмосферу незахищеності та перевірити, наскільки далеко можна зайти, не спровокувавши колективної відповіді НАТО відповідно до статті 5.
Контекст та ескалація
Після повномасштабного вторгнення в Україну 2022 року масове вислання російських дипломатів і розвідників різко обмежило можливості Москви для проведення класичних операцій на території ЄС. ГРУ, зокрема через новий підрозділ — Департамент спеціальних завдань (SSD), створений приблизно 2023 року та укомплектований ветеранами підрозділу 29155, — перейшло до моделі «гіг-економіки диверсій».
Завдання низького та середнього рівня ризику передають «одноразовим» агентам: людям із кримінальним минулим, мігрантам, молоді, яка перебуває у скрутному економічному становищі, — часто російськомовним або вихідцям із пострадянського простору.
За даними досліджень CSIS, IISS, GLOBSEC/ICCT та інших центрів, кількість інцидентів, пов’язаних із російською диверсійною діяльністю в Європі, різко зросла: приблизно учетверо з 2022-го до 2023 року та ще втричі — з 2023-го до 2024-го.
Станом на початок 2026 року було задокументовано понад 150 випадків: підпали, вибухи, пошкодження інфраструктури та спроби замахів. Значна частина цілей прямо або опосередковано пов’язана з підтримкою України: склади, логістичні об’єкти, заводи з виробництва боєприпасів, безпілотників і систем протиповітряної оборони. Особливо часто фігурують Німеччина, Польща, Велика Британія, країни Балтії та Чехія.
Механіка вербування та виконання
Схема має відпрацьований вигляд. Офіцери ГРУ або посередники не виїжджають до країн, де планують здійснити диверсії. Контакт установлюють через Telegram та аналогічні месенджери. Вербувальники пропонують завдання — від розвідки та нанесення графіті до підпалів і встановлення запалювальних пристроїв.
Оплата становить від кількох сотень до кількох тисяч євро або доларів у криптовалюті — Bitcoin, TON та інших — і надходить після надання фото- чи відеопідтвердження. Часто виконавець має використати обов’язкове кодове слово або застосунок із геолокаційною та часовою міткою. Багато виконавців навіть не знають кінцевого замовника, оскільки працюють через місцевих посередників із кримінального середовища.
Керівник Служби державної безпеки Латвії Нормундс Межвієтс публічно описував логіку цієї схеми: російські куратори залишаються в безпеці на території росії, тоді як усі ризики несе «витратний матеріал».
Британські та польські посадовці підтверджують, що криптовалюта ускладнює відстеження фінансових потоків. Аналогічні схеми раніше використовували для вербування в Україні, а згодом поширили на територію ЄС.
Нещодавні інциденти — серпень 2026 року та попередній період
- Естонія. У ніч проти 15 серпня підпалили будівлю, пов’язану з компанією Milrem Robotics — виробником наземних безпілотних платформ THeMIS, які постачають Україні. Латвійська влада затримала трьох своїх громадян за підозрою в причетності.
- Болгарія. 10 серпня на заводі EMCO — великому виробнику 155-мм боєприпасів для України — сталася пожежа з подальшою детонацією. Займання почалося з вантажівки біля складу.
- Італія. 13 серпня на заводі KNDS Ammo Italy у Коллеферро, який виробляє боєприпаси середнього та великого калібрів, сталися вибух і пожежа. Італійська влада наразі схиляється до версії про внутрішню причину, однак західні джерела розглядають можливий російський слід.
- Чехія. Раніше 2026 року пожежа майже повністю знищила підприємство, яке виробляло дрони й тепловізори для ЗСУ. Підозрюваних затримали.
- Литва. Шістьом особам, зокрема громадянам Іспанії, Колумбії, Куби, росії та Білорусі, висунули обвинувачення у спробі підпалити завод, який постачав Україні сканери радіохвиль. Інцидент стався 2024 року, але розслідування тривало.
Подібні атаки фіксували й раніше: пожежа на заводі Diehl у Берліні 2024 року, де виробляють системи ППО IRIS-T, інциденти на об’єктах BAE Systems, атаки на склади у Великій Британії, Польщі та Іспанії, а також спроби замахів на керівників оборонних компаній, зокрема на очільника Rheinmetall Арміна Паппергера.
Стратегічний сенс
Кампанія розрахована на дії нижче порога застосування статті 5 НАТО. Йдеться не про масовані удари по критичній інфраструктурі з великою кількістю жертв, а про точкові акції, причетність до яких можна правдоподібно заперечувати.
Такі атаки збільшують витрати на охорону, уповільнюють виробництво та логістику, посилюють суспільну тривогу й політичні суперечки щодо ціни підтримки України. Водночас Москва демонструє здатність завдавати асиметричної шкоди без прямого військового зіткнення.
Це частина ширшої гібридної стратегії: пошкодження підводних кабелів і трубопроводів за допомогою «тіньового флоту», кібератаки, дезінформація, використання дронів для розвідки та провокацій, а також вербування через онлайн-платформи.
Експерти наголошують на формуванні «кримінально-терористичного зв’язку»: держава-агресор використовує злочинні мережі так само, як це раніше робили недержавні терористичні організації.
Кремль традиційно заперечує всі звинувачення, називаючи їх «необґрунтованими». Довести існування прямого ланцюга командування складно саме через використання посередників і криптовалюти.
Однак збіг цілей, методів і часу, а також розвідувальні дані низки країн — зокрема перехоплення, результати фінансового аналізу та свідчення затриманих — формують стійку картину.
Висновки та перспективи
Європа зіткнулася з новою реальністю: війна ведеться не лише на фронті в Україні, а й на її власній території — через «проксі» з кримінального світу.
Відповідь потребує посилення фізичної охорони оборонних підприємств, удосконалення моніторингу криптовалютних транзакцій і мереж у Telegram, тіснішої координації спецслужб та, можливо, розширення правових інструментів протидії гібридним загрозам.
Повністю перекрити канали вербування неможливо: поріг входу надто низький, а грошова мотивація частини виконавців — висока.
Поки атаки залишаються відносно «дешевими» й локальними, вони працюють як інструмент тиску. Якщо кампанія розширюватиметься або призведе до значної кількості жертв, ризик ескалації зростатиме.
Для Кремля це спосіб карати прихильників України без оголошення війни. Для Європи — випробування здатності захистити власну промислову базу в умовах затяжного конфлікту.
