Темні часи, це коли хаосмос поглинає космос
У свідомості кожної людини існує 2 рівновіддалені, але взаємопов'язані простори – "міфологічний" і "логічний", вони формують світогляд.
Американський антрополог Марґерет Мід досліджувала у XX столітті відносини між різними віковими групами у традиційних і сучасних суспільствах.
Так, у своїй книзі під назвою "Культура та світ дитинства" вона пише, що вивчаючи міфи "примітивних" племен, звернула увагу на один показовий факт, чого раніше не спостерігала досі.
А саме, що діти у таких племенах не знають ані казок, ані міфів, оскільки міфи, легенди та перекази належать виключно дорослому населенню цьому конкретному племені.
Свідомість дітей у таких племенах є суто матеріалістичною та практичною (за всіма явищами вони бачать утилітарне зацікавлення), і дуже схожа на свідомість дорослої людини в "цивілізованих" суспільствах.
Свідомість же "примітивних" дорослих повна переказів та міфів, і, навпаки, більш схожа на психологію сучасних "цивілізованих" дітей, які вірять в існування чудес.
Це говорить про існування у свідомості кожної людині двох просторів – "міфологічного" та "логічного".
Тож, якщо сьогодні міфологема витіснена нашою раціональністю, відтак вона нікуди не пропадає, а просто переходить у сферу підсвідомого і є джерелом перманентного неспокою.
Позбавлений міфологічного життя об'єктний простір людина прагне замінити символами, чудесами, чарівними істотами.
Але пригнічена "ratio" енергія проявляється вже не в упорядкованій міфотворчості, а у хворобливих фантазіях через творення гротескних та бздурних реконструкцій по яких плаче клініка.
Тому Жиль Дельоз та Фелікс Ґваттарі говорять про прихід "хаосмосу", як основи сьогоднішнього простору (віртуального, мережевого, ігрового) на відміну від впорядкованого своєю міфотворчістю "космосу".
