Турецький гамбіт Зе
Хтось звинуватить нас у заангажованості, мовляв, присікуємося до молодого владного обдарування. Мають рацію, присікуємося. Бо нікому не вдасться переконати нас у тому, що посаду президента України можна використовувати у якості навчального класу з ліквідації неписьменності.
Візит Володимира Зеленського до Туреччини важко переоцінити з багатьох точок зору. Чутливий фактор кримсько-татарської діаспори, альтернативний і дошкульний для інтересів України турецький потік вуглеводнів до Європи, наймогутніший військовий флот у проблемному регіоні, вкрай заплутані стосунки Ердогана з НАТО, Трампом і недопалком, солідний воєнно-промисловий комплекс, потенції турецького інвестора, який-не-який досвід плідної співпраці попередників. І це лише перелік позицій, помічених дилетантом.
Право кваліфікованого поцінування наслідків візиту нашої КоЗе до чорноморського сусіди беззаперечно належить фахівцям, і ми пропонуємо колегам послугуватися їхніми коментарями. Лише застерігаємо цікавих від відвідин турецьких сайтів – жаби на ляпи очільника не останньої у Європі держави можуть суттєво зіпсувати настрій не тільки зеленим патріотам.
Але оскільки кожен з нас теж президент, дозволимо собі, як одному з них, тицьнути носом іншого у досадні огріхи його візиту.
От чи варто було Зе заливатися соловейком перед турецьким бізнесовим істеблішментом про відкриття казино у п'ятизіркових готелях? Так, не нам вчити вундеркінда. Але хіба не війна з російським агресором на Сході країни, загибель наших вояків під час перемир'я, окупація Криму, повернення полонених повинні бути пріоритетами перемовин, і не лише з «лисим чортом»? Як ще цей «дипломат» утримався від інформування турків про невідворотну легалізацію проституції. Вміння блазня заохотити заскочену публіку концентрованим сексизмом (згадайте паризькі нахвалювання Зе вроди українських жінок як туристичного бренду країни) зірвало би бізнес-форум на Босфорі – гарячі турецькі сулеймани могли би й уплав кинутися до українських берегів за віднині доступними роксоланами.
Справді, краще б мовчав наш кавеенщик. Адже, коли Зе заціпило практично на увесь передвиборчий період, оце німування головно і забезпечило йому перемогу. Електоральному плебсу достатньо було показати палець чи пісюн. Дебатами з аргументами ця публіка не заморочується. А от на спільній з Реджепом прес-конференції таки вилізло нутро шоумена з недолугим конферансом: підставився Зе з «браслетами» як провінційний лох наперсточникам. Нагадаємо, наш президент запевнив турецьку громадськість, що постійно носить кайданки в очікуванні звільнення моряків, захоплених Росією. Уявімо ситуацію, якби Ердоган чи хтось із журналістів «по приколу» попросив Володимира ібн Олександровича продемонструвати «браслети»! У приколіста тепер один вихід – і спати з кайданками.
На тверде економічно-квартальне переконання Зе, саме відсутність у нас легального грального бізнесу стримує навалу турецьких інвестицій в Україну. Ви теж помітили на відео візиту переляк на обличчях менеджерів турецької туристичної інфраструктури, на яку очікує запустіння узбережжя Анталії – усе до ноги русо-туристо буквально днями валом повалить до казино під Кирилівкою.
Дехто з відомих метрів ЗМІ задовго до турецького візиту Зе лягли у дрейф до привабливих берегів, обліплених слугами. Ці професійні лизоблюди побачили у Стамбулі чи не прорив нової української дипломатії! Дійшло навіть до виправдання ніякого вояжу поспішністю його підготовки. Але якщо не вистачило смальцю на спільне з Варфоломієм послання urbietorbi, яке за задумом КоЗе мало б узгодити православну точку зору на навколишнє довкілля із ідеологічно близьким до Фанару зеленим світоглядом, то про світський успіх візиту на підставі двох підписаних з Ердоганом формальних протоколів слід би було делікатно промовчати.
Є версія, що невдале завершення «шу-шу» з Варфоломієм сталося через глибоко вороже ставлення Зе до «політичного відпускника» Клімкіна. Оскільки спільний з православ'ям екологічний маніфест готували ще ненависні порохоботи, Великий Дипломат Зе свідомо пішов на його денонсацію у непідписаному стані, щоби насолити творцям томосу. У далекому-далекому дитинстві не вельми стримані наші колеги по пісочниці теж жбурляли жменю піску у вічі опоненту у відповідь на його резонне: «Це не твоя машинка!».
Якщо до Туреччини з її дивакуватим, але потрібним Україні Ердоганом треба було з'їздити для подібних смішних заяв про гральний бізнес і продаж чорноземів вже з кінця поточного року, можна уявити, що наплете неофіт колезі Трампу. До гравців іншого рівня, а окремішний Реджеп Таїп Ердоган ще той крутій – країна, якою він кермує, член НАТО. І купує зенітно-ракетні комплекси С-400 у Росії, відправляючи коту під хвіст контракт зі Штатами на високотехнологічні винищувачі F-35. А наш Зе до нього з казино і однорукими бандитами.
Горе дворові, де корова – розказ волові. Отак і нам з віртуальним приЗедентом.
До чого «гамбіт» у заголовку? Та тому що у диспозиції гамбіту шахіст жертвує якусь малозначну фігуру заради стратегічної переваги. Зе навіть жертвувати нічим. Хоча… мо', пісюном?
Вадим Демиденко
