У бункерного щура лишився останній крок – ядерний
Що ж... Ми всі з вами впритул підійшли до так званої точки біфуркації на теренах російської федерації.
Точка біфуркації – це стан системи, коли вона стає вразливою для будь-яких суттєвих відхилень, і стан, який через це викликає невизначеність: чи буде й надалі система котитися у внутрішній хаос чи перейде на рівень більш диференційованого внутрішнього впорядкування.
Другий варіант абсолютно не підходить для внутрішньополітичної системи РФ, і саме тому 21.IX.2022 до народу звернулися по черзі Владімір Путін і Сєргєй Шойгу.
Кремлівський бункерний щур прокоментував ситуацію із псевдореферендумами на окупованих його ордою територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, підтримавши це беззаконня.
Натомість виступ Шойґу свідчить виключно про те, що оголошеною сумнозвісною "частковою мобілізацією" прикрили справжню тотальну мобілізацію, тобто поголовну.
На практиці, тотальна мобілізація на росії означатиме для нього теж саме, що й для його "колеги" з самозваних терористичних утворень "ДНР"-"ЛНР".
Отек, вийшов "за шампунем" у Волгограді – опинився на фронті під Горлівкою; не навчений, не вмотивований, переляканий, а головне – з повною відсутністю розуміння, щó він тут забув...
І ще один важливий аспект: на території окремих (окупованих московитами – прим. ред.) районів Донецької та Луганської областей більшість чоловічого населення складають агресивні проросійські маргінали та люмпен-пролетаріат, у той час, як подібний елемент на росії суттєво вичерпався за 7 місяців, а тому пішло масове вербування зеків, як останнього оплоту "великої держави".
Значить, на фронт відправлятимуть більш менш думаючих, більш інтегрованих у сучасний глобальний світ росіян і тих, хто від 24.II.2022 і дотепер був байдужим до так званої путінської "спецоперації".
Окрім того, варто зазначити, що на підготовку самого банального піхотинця йде місяць, при тому, після цього його слід вважати максимум резервістом, а не повноцінною бойовою одиницею.
Для підготовки от саме бійця – потрібно 3-4 місяці й то, такий боєць має бути інтернований у підрозділ, де поруч з новобранцями воює досвідчений вояка; вояка, а не той, кому пощастило залишитись живим протягом 7 місяців.
Бої ж бо тривають, деокупація Українських територій триває, а значить кількість досвідчених теж неухильно зменшується, так чи інакше...
Ще один вкрай важливий аспект – технічний, адже для того, щоби набрані на вулицях новобранці не були просто піхотною ордою, з частини потрібно зробити танкістів, артилеристів, навідників, операторів БПЛА і так далі.
А де це все взяти, знову ж таки питання, от де? При тому не просто взяти, а взяти в достатній кількості для тотальної мобілізації в масштабах країни, як РФ? Нема звідки взяти!
Уявімо, що росіяни "взяли певні території України у свій склад, а значить наступ та ведення вогню з боку ЗСУ є прямим наступом і веденням вогню щодо РФ", у зв'язку з чим у дію йдуть останні козирі.
Згідно з військовою доктриною країни-агресорки це означає, що вона «має право застосовувати ядерну зброю», тактичну чи стратегічну на її вибір.
Себто, після проголошення тимчасово окупованих територій України "росією" – вона матиме право на тактичний ядерний удар...
Звучить не дуже, однак потрібно розуміти реалії: на тлі повідомлень про намір проведення псевдореферендумів, російський фондовий ринок навіть не впав – він здох.
Окрім того, міжнародна коаліція, котра підтримує Україну вже гучно заговорила про восьмий пакет санкцій, який ще сильніше придушить російську економіку та її стратегічні галузі.
Ну, і головне: навіть намір застосувати бодай тактичну ядерну зброю стосовно України – буде мати для РФ фатальні наслідки!
Ні, мова навіть не про те, що Путіна неодноразово попереджали про наслідки для нього особисто у разі застосування тактичної ядерної зброї, мова про загальний світовий лад, на який слід дивитися крізь ядерну призму.
У випадку відсутності реакції на тактичний ядерний удар по Україні з боку цивілізованого світу, інші ядерні країни (скажімо, Індія, КНР чи Пакистан – прим. ред.): «А чого це росії можна безкарно застосовувати ядерну зброю, а мені ні?».
Світ тоді посиплеться, як картковий будиночок, а супердержави не можуть цього допустити й точно не допустять, бо це, у принципі, означатиме смерть цієї людської цивілізації, а кому це потрібно?..
Тому, повертаючися до цілей і задач РФ в Україні, можу сказати так: цугцванг, в якому вона опинилася, тотальною мобілізацією та погрозами ядерною зброєю викрутитися не вдасться, а ще ж скоро зима, яка для багатьох із нас буде доволі важкою, втім, не настільки критичною.
У Кремлі розуміють це, тому підняттям ставок пробує закріпити за собою максимум з поки що контрольованого нею в Україні; власне, геополітичний шантаж в усій красі.
Зараз "глибинний народ" росії з одного боку думає, як сховатися від мобілізації, а з іншого радіє можливості "ядерного удару по укропам", проте надовго цього відвертального фактора Кремля не вистачить, а що насправді робити далі, ніхто у бункері він не розуміє, на відміну від нас.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
