У чому одна з головних ознак недалеких людей? - Дуже точно помітив Джек Лондон
Обмежені люди помічають обмеженість лише в інших.
Як зрозуміти, що поруч із вами недалека людина? Ознак кілька.
Сьогодні ми поміркуємо над одним з них і розповімо, чому Джек Лондон мав рацію.
Відомий психотерапевт Марія Еріль вважає, що недалека людина не має сумнівів у своїх установках. Так, вважає, а не впевнена, оскільки вона, на наш погляд, розумна людина.
Аргументує свою точку зору вона наступним: у науці уявлення про якісь предмети та явища поступово змінювалися.
Наприклад, в 1600 році Джордано Бруно (учня Миколи Коперника) спалили на багатті за те, що він заявив проте, що Земля кругла. Тепер же у підручниках з географії написано, що наша планета у формі кулі.
Стосується це не лише математичних, а й інших наук. Наприклад, раніше психологи казали: в іграх серед дошкільнят результатом має бути «перемога дружби».
Однак сьогодні у психології зізнається, що діти мають вчитися програвати.
Таких прикладів можна навести безліч: вони знайдуться у будь-якій галузі знання. Так, навіть вчені можуть бути неправими, і вони це визнають, як і інші високоінтелектуальні люди. Дурна ж людина впевнена: її думка – незаперечна істина. Він не хоче дізнаватися про нове, бути гнучким, що робить розум людини ще слабшим: за словами сучасних учених, ригідне мислення провокує хворобу Альцгеймера.
Недалека людина не тільки не хоче, але й не може визнавати свої помилки: вона ніколи не розуміє, що неправа. Якщо хтось не погодиться з його думкою, він починає вважати співрозмовника дурною людиною; якщо погодиться, то, навпаки, ідеалізує співрозмовника.
Дурну людину легко впізнати за полярним мисленням: для неї не існує півтонів. У таких індивідів світ, люди, речі, зазвичай, діляться за принципом «хороший – поганий», «тупий – розумний», «чорний – білий» тощо.
Коли недалеких людей просять аргументувати їхню думку, вони посилаються на власний авторитет чи досвід. Спілкування з ними дуже важко, адже вони активно нав'язують іншим свою думку і не визнають іншої думки. Немає сенсу донести до такої людини, що вона неправа: як казав сатирик Михайло Жванецький, «якщо сперечаєшся з ідіотом, то ймовірно, те саме робить і він».
Дурні люди завжди "най-най" і скрізь кричать про те, які вони розумні, а інші - дурні. А ще серед них чоловіки «наймужніші», жінки – «найчарівніші». І інші часом їм вірять, адже такі індивіди мають справжню віру у свою бездоганність і нерідко справляють враження впевнених у собі людей.
Але людина з добре розвиненим мисленням (у тому числі критичним) не повірить, але вдасть, що повірила. Просто щоб не ускладнювати ситуацію, адже дурню тільки й треба, щоби з ним погодилися, інакше розгориться спекотна суперечка.
Типовий приклад діалогу, в якому бере участь недалека людина, говорячи зі своїм ровесником:
– Сучасна молодь – тупе покоління.
– А в чому саме тупе?
- Ну, взагалі, вони мало що знають, зате багато хизуються.
– Правда? А коли ти чув? Я, наприклад, жодного разу не зустрічався з молодими людьми, які чимось хвалиться.
- Та, тому що ти обмежена людина!
Напевно, ви переконалися, наскільки правдивою є ця цитата з твору «Мартін Іден»:
