Україна має стати Батьківщиною, де піклуються не про особисте, але спільне благо
Станом на тепер держава не є для українців Вітчизною, радше мачухою, котра постійно лізе у кишеню. За неї віддавати життя — сором.
Одне із найблагородніших людських бажань — бажання служити Батьківщині. Колись це було частиною світового устрою та одним із напрямків життєвого шляху людини.
Бо вона, Батьківщина, була осяжним простором між власною домівкою і божественним космосом. І всі три частини цієї складної єдності (домівка-вітчизна-космос) існували в злагоді одна з одною, втілюючи на різних рівнях головний принцип життя — Благо.
Ось формула, започаткованого отцями-республіканцями. Оскільки Res Publica — це політична єдність громадян, які порядкують власними домівками та керують своєю громадою (містом, полісом) під заступництвом Небесного Батька.
Там, де піклуються не лише про особисте, а й про загальне благо. Але воно береться до уваги, безперечно, лише при республіках, і саме цим Батьківщина мобілізує своїх громадян захистити один одного, — через чітке розуміння спільних цілей.
Однак, коли таких цілей немає, — тоді потрібна монополія на насильство та жорстокі механізми примусу. Бо патріотом чого є людина у ситуації, коли фігура Patres Familias відсутня, а влада тимчасова або узурпована?
