Українське ВПК – знищити не можна розікрасти

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Я часто ставлю собі питання – а як ми будемо жити далі? Тобто, для мене особисто питань нема – я в армії, моє життя пряме і зрозуміле, аж до самого наказу про демобілізацію.

Мою долю вирішую не я – вирішують за мене, бо так треба під час війни. Я – служу, проте у тилу живуть мільйони наших співгромадян, які мусять десь працювати і якось заробляти на життя.

До Збройних сил нереально призвати всіх – хтось має працювати у тилу і сплачувати податки. Таких, за визначенням, має бути більшість, жодна армія ще не становила більше 5% населення!

Себто потрібні умови для розвиику бізнесу і технологій чи створює їх держава? Поправка – саме зараз такий період, коли Збройні Сили потребують дуже багато товарів і сервісів, від ремонту автівок до виробництва БПЛА, та чи працює влада в цьому напрямку?

Отут відкривається цікава деталь. Я ношу зимовий бушлат, випущений за президентства Петра Порошенка, він – український; на ньому відповідна бірка з указанням виробника.

Мені наприклад, видали теплі штани (якість – лайно повне) з якоюсь незрозумілою біркою, в якій читачі впізнали середньої паршивості виробника із Болгарії. Тобто, Міністерство оборони, замість збагачувати виробника українського (який шиє, і шиє дуже якісно) штучно збагачувало виробника іноземного (який постачав непотріб).

Якого біса? Стислими термінами Міністерство оборони не виправдається, я пам'ятаю як Дана Ярова ще в червні 2022 року била на сполох, що треба замовляти зимову форму.

Замовляти почали упритул до холодів, коли в дупу дзьобала зграя смажених півнів – і замовляли у мутних іноземців. Тож спитаюся знову: а якого біса?

Це не межа – у ЗСУ досі бігають чудові вантажівки "МАЗ-Богдан", які закуповували за Порошенка і які збирали в Україні. Повторюю – збирали в Україні, тобто годували українських виробників і розвивали український автопром.

Завод "Богдан" влада штучно довела до банкрутства (бо "свинарчуки"), а сама заходилася купувати вантажівки... за кордоном; ну, багаті ми. "Укроборонпром" хвалиться як він налагодив випуск боєприпасів «в одній із країн НАТО», читайте – вклався у розвиток промисловості даної країни.

Відкрию "Укроборопрому" таємницю: в Україні є маса виробництв по яких не прилітає, бо вони дотримуються правил техніки безпеки. "Укроборонпрому" розповісти як виробництва розгортають по селах і видають за виробництво полуничного джему, може познайомити з відповідними підприємцями і волонтерами?

"Укроборонпром" – державна структура, типу. Мене до біса цікавить, він працює на яку державу – на Україну чи на "одну з країн НАТО" за наші кошти?

Все це разом складається у вельми неприємну картинку. В умовах війни "зелена" влада своїх громадян, по суті, кидає на призволяще, а під тиском громадської думки влада худо-гірко вирішує проблеми поточні, хоча вона взагалі не дивиться у майбутнє.

Ще один приклад – кричущий: зараз, коли Україна потребує сотень іновацій, українська наука, по факту має жервіти на "власних ресурсах". І війну тут не звинуватиш.

Українська наука завжди фінансувалася за остатковим принципом і виживала виключно завдяки іноземним грантам. Проте, у період від 2015 по 2018 роки цей тренд був зламаний, фінансування науки стало зростати від 0,4% до 5,2% від обсягу державного бюджету.

Що сталося за "команди яка хакнула державу"? За неї фінансування науки впало до 3,9% бюджету у 2019 р. і до 1,9% у 2020 році й в умовах коронавірусної пандемії, цифровізації коли весь світ вкладався в науку.

Про період війни я мовчу як таке. А тепер зважте: вже зараз кожна українська гривня на 60+ копійок – іноземна допомога, яка не буде вічна.

Після перемоги тисячі солдатів повернуться до дому і потребуватимуть роботи. Що вони всі побачать, їм знову запропонують вустами умовної Верещук, виїхати за кордон?