Видавці скаржаться на небажання Зе-влади просувати українську культуру
Глобальна популяризація нашої національної історії та літератури зазнала фіаско. Провина цілковито лежить на галузевих міністерствах.
Такі невтішні висновки після цьогорічного Франкфуртського книжкового ярмарку зробив директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький. З його слів, українці досі поступаються росіянам і за кількістю, і за якістю презентованого контенту.
Сприяння держави як таке відсутнє, оскільки Зе-владі байдуже, чи потраплять вітчизняні автори на полиці книжкових крамниць Варшави, Берліна, Лондона, Парижа. Просуванням своїх творів автори та видавці займаються самостійно.
«Європейські видавці слушно зауважують, що Україна на державному рівні за півтора року майже нічого не зробила для системної промоції власної культури й, у тому числі літератури, тоді, як росія невпинно нарощує свою присутність у цій сфері. Буду відвертим, українські державні інституції не ведуть агресивної політики щодо компенсації вартості авторських прав, перекладів, друку і просування нашої МАСОВОЇ літератури. Тоді як книжки росіян невипадково не тільки є в книготорговельних мережах, а й виставлені на касах (сам бачив).
Наші чиновники не створили мережі книгарень (відділів), яка була б розрахована на нашу тимчасову еміграцію (росіяни це зробили за нас, охопивши не тільки свою безпосередню аудиторію, а й наших мігрантів, яким немає з чого обирати. Книжки російською в руках закордонних українців — буденність, на жаль). Наші державні інститути досі не налагодили співпраці з європейськими колегами щодо організації турів наших письменників.
Йдеться в тому числі про військових, яких варто залучати не тільки до виступів перед новою і старою діаспорою, а й до найбільших політичних та інформаційних майданчиків Європи», — зауважує Олександр Красовицький.
Важливо розуміти — «наші державні інститути» аж ніяк не наші, бо держава фактично не належить українцям. Упродовж десятиліть чиновники, а особливо з міносвіти та мінкульту обслуговували інтереси олігархів і російських зайд, робили все, щоб Україна не відбулася як вільна, самодостатня, національна держава.
Ось чому чекати дій, спрямованих на популяризацію українського культурного контенту, одночасно смішно й сумно. Просуванню культурно-мистецьких надбань допоможе тільки власна ініціатива, зокрема така, яку створили спільними зусиллями «Останній Бастіон» і видавництво «Zалізний Тато».
