Відродження ГУЛАГу
Кремлівський режим витратить на тюрми у 140 разів більше, ніж на освіту.
росія під керівництвом чекістської банди, яка править у кремлі, демонструє тривожні пріоритети в розподілі бюджету. Вони красномовно свідчать про наміри режиму, його страхи та бачення майбутнього.
За даними численних джерел — як російських, так і західних, — москва інвестує у свою тюремну систему у 140 разів більше коштів, ніж у освіту студентів.
Цей дисбаланс — не просто бюджетний вибір, зазначають коментатори, а відображення ментальності правлячої банди, яка вважає репресії та контроль надійнішим інструментом управління, ніж розвиток людського капіталу.
Тюрми як пріоритет: новий ГУЛАГ?
Система російських тюрем, що успадкувала похмуре минуле радянських ГУЛАГів, знову виходить на передній план державної політики. Бюджет на будівництво й утримання слідчих ізоляторів (СІЗО) та тюрем у 14 регіонах рф, включно з москвою, стрімко зростає.
Планується звести 11 нових СІЗО і 14 режимних корпусів. Бюджет на ці цілі зріс із 1,3 мільярда доларів до 4,5 мільярда. Це колосальні суми, особливо на тлі хронічного недофінансування освіти, науки й охорони здоров’я.
Зростання інвестицій у тюремну інфраструктуру супроводжується повідомленнями про переповненість СІЗО, де заарештовані можуть роками, а інколи й десятиліттями чекати суду.
Умови в цих установах, за свідченнями правозахисників, часто межують із нелюдськими: переповнені камери, відсутність медичної допомоги, тортури та психологічний тиск.
Історії на кшталт тієї, яку розповів український морський піхотинець Юліан Пилипей, що пройшов через шість російських ізоляторів, зокрема у Новозибкові та Мордовії, лише підтверджують: система не реформується, а зміцнюється у своїй жорстокості.
Особливо тривожним є нещодавнє рішення, ухвалене російським парламентом 17 липня 2025 року, про передачу контролю над тюрмами ФСБ.
Цей крок, за словами аналітиків, закладає основу для «нового ГУЛАГу». ФСБ, відоме своєю роллю у придушенні інакодумства, тепер отримує повноваження створювати власні центри утримання для справ про «держзраду» та «шпигунство» — терміни, які у сучасній росії трактуються максимально широко.
Освіта в тіні: молодь як загроза
Поки тюрми стають дедалі важливішим елементом державної машини, освіта в рф переживає системну кризу. За даними розслідувальних медіа, на одного студента виділяють у 140 разів менше коштів, ніж на утримання тюремної інфраструктури.
Це не просто цифри — це вибір на користь репресій, а не інвестицій у майбутнє.
Університети недофінансовані, викладачі отримують мізерні зарплати, а доступ до якісної освіти стає дедалі обмеженішим. Молодь, яка могла б бути двигуном інновацій і прогресу, опиняється у світі, де її потенціал або ігнорується, або придушується.
Кремль, схоже, бачить у освіченій молоді загрозу. Про це свідчить нещодавня заява, на яку звернув увагу опозиційний політик Леонід Волков: 25 серпня 2025 року російська влада визнала «небажаною» систему шкільної освіти.
Це абсурдне на перший погляд рішення насправді відображає глибинний страх режиму перед критично мислячими громадянами. Освіта, яка вчить ставити запитання, аналізувати й сумніватися, сприймається як виклик стабільності авторитарного порядку.
Контекст війни та мілітаризації
Бюджетний перекіс на користь тюрем не можна розглядати поза ширшим контекстом. росія, що веде війну проти України, стикається з дедалі більшими економічними труднощами.
Удари ЗСУ по нафтогазовій інфраструктурі, зокрема атака на нафтопровід «Дружба» в Унечі, підривають фінансову стабільність чекістського режиму. Економіка потерпає від санкцій, інфляції й відтоку інвестицій, а населення несе тягар нових податків і мобілізацій.
У цих умовах ставка на тюрми замість освіти виглядає як стратегія виживання режиму. кремль готує інфраструктуру для придушення будь-якого невдоволення — чи то протестів усередині країни, чи то для утримання військовополонених і політв’язнів.
Добре відомо, що росія масово використовує в’язнів і насильно мобілізованих для війни в Україні. Цей факт лише підкреслює, як тюремна система стає частиною воєнної машини.
Пропаганда і контроль наративу
кремль активно використовує пропаганду, щоб виправдати свої дії. росія звинувачує Україну та Захід у провалі будь-яких мирних ініціатив, виставляючи себе жертвою, а не агресором.
Ця риторика, підкріплена цензурою й репресіями проти незалежних медіа, має на меті відвернути увагу від внутрішніх проблем, включно з бюджетним дисбалансом і деградацією соціальної сфери.
Однак, як свідчать витоки з кремля, заяви путіна про «стабільність бюджету» далекі від реальності. Економічна криза, помножена на мілітаризацію й репресії, створює вибухонебезпечну суміш, яка може призвести до соціального вибуху.
Що далі?
Інвестиції в тюрми замість освіти — це не просто фінансове рішення, це світогляд. кремль робить ставку на страх, контроль і силу, а не на розвиток і прогрес. Історія ГУЛАГу, здається, оживає у новій формі, де ФСБ відіграє роль НКВС, а тюрми стають інструментом придушення будь-якого інакомислення.
Для росії це шлях у прірву. Суспільство, позбавлене якісної освіти й перспектив, приречене на стагнацію. Молодь, яка могла б будувати майбутнє, або залишає країну, або потрапляє під прес репресій. Тим часом зростання тюремної системи сигналізує про готовність режиму до будь-яких, навіть кривавих заходів заради збереження влади.
Очевидно, що Європа розуміє: підтримка України, посилення санкцій і викриття кремлівської пропаганди — це не лише питання геополітики, а й боротьба за цінності, де освіта й свобода стоять вище тюремних мурів. Тому, як зазначають багато експертів і пишуть західні медіа, «кожен удар по інфраструктурі росії — це удар по ілюзії її непереможності».
Цікаво, що під час агресії росії проти Чечні ті самі західні аналітики й медіа писали й говорили цілком протилежне. Будь-яка атака чеченців на території росії негайно засуджувалася й оголошувалася терактом.
Деякі з числа чеченських націонал-демократів, які страждали на комплекс політичної неповноцінності й були заражені лібералізмом, навіть випереджали російську та західну пропаганду, засуджуючи «тероризм» і «рішуче» відмежовуючись від нього.
Сьогодні ці діячі не лише не засуджують «український тероризм» після ударів ЗСУ по «житлових будинках» і російській інфраструктурі, а навпаки — підтримують і виправдовують.
Що ж до ситуації в росії, то, судячи з усього, чекістський режим, ставши жертвою власних реваншистських амбіцій, посилюватиме репресії, сподіваючись, що методи й стратегія минулого врятують цю криваву країну від неминучого.
