Війна Путіна-Сталіна проти України та всього світу

Поява Владіміра Путіна на людях під час виступу на російському ватному "Z'їзді" з приводу річниці захоплення Криму насправді позитивний сигнал.

Хоча, краще звісно якби він тойво, але це я уже розмріявся. Те, що Путін навіть попри свій жовтий колір обличчя мусив бекати в мікрофон – хороший для нас усіх сигнал.

Чому? Бо раніше російська адміністративна машина була напрочуд нечутлива до медійності, популярності, символічних ходів і креативу – все робилося адміністративними механізмами, кийками, збором бюджетників на вибори та іншими формами примусу.

Те, що у такий не дуже і безхмарний для самої РФ усередині, досить небезпечний час Путін вимушений вилізти з бункера означає наявність у нього усвідомлення потреби доводити реальність свого існування, намагатися грати харизматичного вовка. Хоча ті, хто здатний на щось впливати у РФ, має якісь важелі та бачення ситуації зсередини прекрасно знають, що Акела промахнувся.

І ця нарочита мантра написана на сцені та обрамленні заходу "поддержи Россию" була б зовсім не знакова, якби до неї не дописали "поддержим президента". Путін розуміє: удар в спину може готуватися з хвилини на хвилину, треба починати опричнину.

Найголовніше, що Путін прекрасно розуміє – це війна уже не з якоюсь Україною чи якимось НАТО, навіть не з усім світом. Це війна всередині його ж штабу, із власним оточенням, бо там не пробачають промахів, а своєю українською кампанією Путін занадто сильно підставив власну спину під удар інших честолюбців зі свого ж оточення.

Саме тому його параноїдальні механізми в черепній коробці вже зараз починають закручувати спіраль всередині РФ так, ніби це не війна з Україною, а майже розпочата громадянська війна в самій Росії. І цього разу цар планує за підтримки глибинного мовчазного народу руками групи силовиків розправитися зі старим дворянством і забрати собі ті рештки впливу які воно мало.

Санкції та решта всього стають приводом для закручення гайок і прийняття рішень по спрощенню конфіскації активів всередині самої РФ не у демократів і опозиціонерів, які сидять по тюрмах. А проти власних друзів, олігархів, генералів ФСБ, міністрів і "рєшал" із держпідприємств які хочуть зберегти свої феоди, проти власне самих російських еліт які були запорукою внутрішньої стабільності російського політичного болотця.

Це може призвести до тієї реакції, яку не могли витиснути з російських еліт співробітники ЦРУ і психологи воєнних відомств західних країн. Спіраль параної президента РФ стане спіраллю внутрішнього насилля вже дуже скоро.

Пригадайте пізнього Іосіфа Сталіна і справу "лікарів-отруювачів". Нібито лікарі перших осіб совєцької верхівки були шпигунами та шкідниками, і тому їх арештували.

На допитах з них звісно ж мали б вибити та свідчення проти їхніх патронів – сталінських міністрів і сталінського дворянства, а потім зрізати голови і їм, за тим самим звинуваченням в участі у шкідництві та роботі на світовий капітал. Це був механізм, який міг вести до нової великої чистки вже у 1950-х роках, але Сталін раптово помер.