Параноя Путіна: ізольованість і підозрілість
Кремлівський бункерний щур живе в ілюзорному світі, де РФ має одні перемоги над супротивниками. Певно, така ситуація нам на руку...
Владімір Путін вибудував силову структуру, покликану доставляти йому інформацію, яку хоче почути. Це підживлює його самовпевненість в успішному веденні війни в Україні, передає медіаагенція "Останній Бастіон" із посиланням на видання "The Wall Street Journal".
Ситуація у Кремлі – напружена, бо президент РФ спілкується з досить обмеженим колом осіб. Ізольований і недовірливий Путін спирається на жменьку "яструбів війни" з-поміж своїх радників.
«Російські війська програвали битву за Лиман, невелике місто на Сході України, наприкінці вересня, коли зашифрованою лінією зв'язку з Москви надійшов виклик командиру на передову. То був Владімір Путін, який наказав їм не відступати. За словами нинішніх і колишніх американських та європейських офіційних осіб, а також колишнього високопоставленого співробітника російської розвідки, поінформованих про обмін, у президента РФ, схоже, було обмежене розуміння реальності ситуації», – йдеться у матеріалі видання "The Wall Street Journal".
Фактично погано оснащені передові частини Збройних сил РФ були оточені під час українського наступу за підтримки артилерії, наданої Заходом. За їхніми словами, Путін відкинув звіти своїх генералів і наказав військам триматися попри все.
Українські засідки тривали, а вже 1 жовтня російські солдати поспішно відступили, залишивши по собі десятки трупів і запаси артилерії для поповнення українських складів зі зброєю. Натомість Путін очікував, що війна в Україні буде швидкою, народною та тріумфальною.
Протягом кількох місяців він щосили намагався змиритися з тим, на що перетворився наступ на Донбасі – на дорогу й безрезультатну трясовину. Він виявився ізольованим і недовірливим на вершині структури влади, покликаної зміцнити власний войовничий світогляд та захиститися від поганих новин.
За словами людей, знайомих із ситуацією, протягом усього літа делегації військових експертів і виробників зброї виїжджали з президентських зустрічей, запитуючи, чи розуміє Путін реальність на полі бою. І хоча з того часу бункерний дід зробив усе можливе, щоб отримати чіткіше уявлення про війну, він, як і раніше, оточений адміністрацією, яка підтримує його впевненість у тому, що РФ досягне успіху, попри людські та економічні жертви, що зростають.
«Люди, котрі оточують Путіна, захищають себе. У них є таке глибоке переконання, що вони не повинні засмучувати президента», – прокоментувала ситуацію колишній член Ради з прав людини РФ Єкатєріна Вінокурова.
Результатом цих помилок стало катастрофічне вторгнення РФ в Україну – з перших днів, коли Путін думав, що його солдатів зустрінуть із квітами, до недавнього принизливого відступу на Північному Сході та Півдні. Згодом кремлівський щур, який ніколи не служив в армії, став настільки насторожено ставитися до структури свого командування, що віддавав накази прямо на передову.
Путін витратив 22 роки на створення системи, яка йому леститиме, приховуючи або прикрашаючи дані, що бентежать. Натомість офіційні особи США заявили, що вони щосили намагалися знайти інсайдера в Кремлі, який мав би вплив на Путіна і при цьому не був би залучений до його ідеології.
Бункерний дід усе частіше говорить про росію майже в релігійних термінах, як про тисячолітню цивілізацію, що веде священну боротьбу, яка виправить історичні помилки й піднесе його до пантеону царів-завойовників, таких як Пьотр I. Хоча контакти між США і РФ відбуваються майже щодня, чи то через їхні посольства, Пентаґон чи ЦРУ, ці розмови стали стриманими, заявили офіційні американські особи, котрі виявили – деякі з найближчих союзників Путіна займають ще жорсткішу позицію, ніж сам авторитарний лідер.
За словами колишнього офіцера російської розвідки, а також нинішніх і колишніх російських чиновників, Путін щодня прокидається близько 7 години ранку для письмового брифінгу про війну, інформацію якого ретельно вивірено, щоби підкреслити успіхи та применшити невдачі. Власне кремлівський щур довгий час відмовлявся користуватися Інтернетом, побоюючися цифрового стеження, що робить його більш залежним від документів, складених ідеологічно близькими радниками на папері.
Новини з поля бою доходять до столу Путіна протягом кількох днів, через що вони зчаста вже неактуальні. Командири на передовій звітують перед ФСБ РФ, яка редагує звіти для експертів Ради Безпеки, котрі й передають їхньому секретареві Ніколаю Патрушеву; саме цей гебіст допоміг переконати Путіна вдертися в Україну.
Патрушев, своєю чергою, передає всі доповіді про так звану "спеціальну військову операцію" особисто Путіну. Навіть не всі члени Ради Безпеки РФ ознайомлені з ситуацією на фронті, а вона плачевна для окупаційно-терористичного контингенту.
«Президент, як і раніше, має кілька каналів для отримання інформації. Будь-які заяви про те, що він отримує спотворену інформацію, не відповідають дійсності», – виправдовується речник Кремля Дмітрій Пєсков.
Путін, як кажуть нинішні та колишні російські офіційні особи, близькі до бункерного діда, як і раніше, має намір змусити Україну підкоритися і готовий на довгі роки мобілізувати російську економіку та населення для досягнення своєї химерної мети. Якщо західні постачання зброї та економічна підтримка скоротяться, а бойовий дух українців впаде, він усе ще може вийти зрештою переможцем у війні, яка вже є найбільшою в Європі з часів Другої світової.
За словами людей, знайомих із цим питанням, протягом кількох місяців кілька російських чиновників, проурядових журналістів та аналітиків намагалися особисто повідомити президента РФ про те, як зазнає поразки його вторгнення. Коли ж один соціолог звернувся до путінської адміністрації з приводу опитування, що показує нижчу, ніж очікувалося, громадську підтримку невдовзі після 24.II.2022, у Кремлі відповів наступне: «Владіміру Владіміровічу не треба засмучуватися зараз».
У липні, коли поставлені американцями ракети HIMARS із супутниковим наведенням почали завдавати ударів по складах матеріально-технічного постачання російської армії, Путін, за словами джерел, викликав близько 30 керівників оборонних компаній до своєї резиденції у підмосковному Ново-Огарьові. Після трьох днів карантину і трьох ПЛР-тестів керівники сиділи наприкінці довгого дерев'яного столу та слухали, як Путін описує військові дії, котрі він вважає успішними, бо нібито Збройні Сили України були мотивовані воювати лише тому, що розстрілювали дезертирів.
Потім кремлівський щур звернувся до начальника Генерального штабу ЗС РФ Валєрія Гєрасімова, який сказав, що «російська зброя успішно вражає свої цілі, а спеціальна військова операція йде за планом». За словами людей, виробники зброї залишили зустріч із відчуттям, що Путін не мав чіткого уявлення про конфлікт.
У вересні деякі російські військові журналісти та блогери – затяті прихильники війни – спілкувалися з президентом РФ понад 2 години й залишилися під таким самим враженням. Того ж місяця Путін зустрівся з китайським лідером Сі Цзіньпіном в Узбекистані й м'яко запевнив його, що росія тримає війну під контролем, а після російські війська залишили сотні квадратних кілометрів української території.
Щоб отримувати, як він вважає, свіжу інформацію з фронту, Путін найняв чотирьох найпопулярніших прихильників війни у російських соціальних мережах – це журналісти державного телебачення, воєнні кореспонденти та прокремлівські пропагандисти. Відповідно до указу президента РФ, опублікованого цього місяця на сайті Кремля, впливовим особам доручено допомогти новій керованій робочій групі підготувати щомісячний звіт про хід мобілізації російських військ.
З березня, коли російське вторгнення почало явно давати збої, західні лідери були спантеличені тим, як Путін, котрий настільки виключно зайнятий статусом України та відновленням військової величі РФ, примудрився так сильно недооцінювати українців і неправильно тлумачити свої власні. Деякі з союзників Кремля визнають, що інформація, що надійшла до президента, була помилковою, і приписують військові невдачі поганому плануванню з боку урядовців.
У 2008 році російським агресорам знадобилося всього кілька днів, аби пройти через більш ніж п'яту частину території Сакартвело, і кілька тижнів, аби захопити український півострів Крим у 2014 році. Ця операція була проведена міністром нападу оборони Сєргєєм Шойгу і вже згадуваним раніше Валєрієм Гєрасімовим разом із російською зовнішньою розвідкою.
Тоді кремлівський бункерний щур розцінив операцію у Криму як особистий тріумф. Його ближнє коло поступово звузилося до войовничих радників, які запевняли Путіна, що російські війська захоплять Київ протягом кількох днів, якщо не лічених годин.
«Можливо, Путін забув, що, бувши оперативником КГБ, сам брехав своєму начальнику. Система самообману створювалася десятиліттями. Ба більше, за нашими даними, навіть дипломати місії РФ навчилися за два десятиліття правління Путіна навчилися давати Кремлю виключно ту інформацію, яку там хотіли почути», – коментує ситуацію колишній голова аналітичного відділу естонської зовнішньої розвідки Індрек Каннік.
Молодші чиновники та старші директори знали, що для того, аби заслужити похвалу та просування по службі, вони повинні перебільшувати хороші новини й применшувати погані, побоюючися засмутити "папу" – кулуарне прізвисько Путіна, яке колись використовувалося для російських царів. Зокрема, співробітники МЗС РФ передавали до Москви актуальну інформацію у телеграмах, де текст надрукований 14 шрифтом, через 1,5 міжрядковим інтервалом, де хороші новини зазвичай були на першій сторінці кожної телеграми, а невдачам відводилося зовсім небагато місця вкінці.
«Неприємна істина полягає в тому, що ви тонете в море компліментів. Але і цього було мало, бо відомості, передані президенту, знову редагувалися кремлівським офісом. Ймовірно тому Путіну стає набагато важче розрізняти, що правильно, а що ні», – заявив колишній постійний представник Росії при Організації Об'єднаних Націй у Женеві Боріс Бондарєв.
Зерно ж самовпевненості Путіна щодо Києва було посіяно у 2014 році, коли його найвищі військові стратеги порадили йому не захоплювати Крим. Майданівці, попри сотні загиблих, змогли розгромити сили "Беркуту" у центрі Києва, що змусило дружньо налаштованого до Москви президента Віктора Януковича втекти до Ростова-на-Дону.
Незадовго до сходу сонця 20 лютого 2014 року Путін сказав своїм підлеглим, що вирішив захопити Крим. Міністр Шойгу та інші кремлівські радники закликали не переходити червоні ліні, адже вторгнення призведе до неприємних наслідки.
Після швидкої та майже безкровної перемоги його рейтинг в опитуваннях злетів на понад 80%. Фактично, Кремль протиставив тижневу операцію болючій поразці царської Росії у багаторічній Кримській війні ХІХ століття.
Натомість в Україні конфлікт підірвав симпатії населення до Москви та допоміг сформувати спільну національну ідентичність. Київ модернізував і розширював свої збройні сили, відкинувши останні залишки совєцької доктрини, щоби дорівнювати системам управління Північноатлантичного альянсу.
У 2018 році Путін, який почав говорити про росію як про військову силу, що дорівнює США, виголосив свою щорічну промову про становище в країні перед екраном, що показує ядерну зброю і завдає ударів по копії Флориди. «Ніхто не слухав росію, – сказав бункерний дід. – Ну, а тепер послухаєте».
Усередині Кремля більшість опитувань, які дійшли до рук Путіна, проводилася найтаємнішою службою (ФСО), витісняючи підконтрольні, але номінально незалежні соціологічні служби ВЦИОМ і ФОМ, чия робота має недоліки. За словами людей, опитування ФСО обходять адміністрацію Путіна і потрапляють прямо на його стіл без попереднього корегування співробітниками бункерної адміністрації.
Коли у 2020 році вибухнула коронавірусна пандемія Путін переїхав зі своєї звичайної резиденції до Підмосков'я у віддалений маєток біля озера Валдай, за понад 250 кілометрів від столиці. Також він проводив багато часу у президентській літній резиденції в Сочі, стаючи все замкнутішим і звертався за порадою до ще вужчого кола старих друзів, як от колишній голова відділу внутрішньої політики Кремля Сєргєй Кірієнко чи олігарх Юрій Ковальчук.
За словами людей, знайомих із цим питанням, інші офіційні особи, включаючи прессекретаря Пєскова, в основному розмовляли з Путіним через відеоекрани. Сам речник Кремля навідріз відмовився коментувати це твердження і розмовляти з пресою.
У квітневій промові директор ЦРУ Вільям Бьорнс сказав, що «коло радників у Путіна звузилося. Але у цьому вузькому колі ніколи не було просування кар'єрними сходами для тих, хто ставив під сумнів його судження або його майже містичну віру у те, що його призначення – відновити вплив росії».
Головним серед них став секретар Ради Безпеки Патрушев, який працював із Путіним, коли ці люди були молодими офіцерами КГБ у Ленінграді. Слідуючи порадам Патрушева, Кірієнка і Ковальчука, Путін істотно звузив власне оточення до менш ніж десятка довірених осіб.
Так, на тлі пандемії бункерний дід ставав усе більшим параноїком, переконаним, що США розміщують ядерну зброю в Україні; Гєрасімов і Шойгу, які зберегли доступ до тіла Путіна, не мали можливості вплинути його погляди. Тому вже у липні 2021 року з-під його пера (насправді автором є схиблений на московському месіанстві олігарх Ковальчук – прим. ред.) виходить антинаукове псевдоісторичне есе із 6917 слів про українську націю, місце якою у складі великого російського народу.
Зсередини України бізнесмен, пов'язаний із Кремлем родинними в'язками, теж доповідав Путіну тільки те, що бункерний дід хотів почути. Протягом багатьох років путінський кум Віктор Медведчук мав виділену лінію для зв'язку з ним – спеціальний закодований телефон із російським номером і додаток для безпечних дзвінків, який українці називали "кремлівкою".
Про це повідомляв, зокрема, і колишній генеральний прокурор України Юрій Луценко, в чиї обов'язки входило прослуховування телефони людей, пов'язаних із Кремлем під час розслідування збиття малайзійського літака у небі над Донеччиною влітку 2014 році. Так от, Медведчук щиро запевнив Путіна, що українці вважають себе росіянами та вітатимуть окупантів із квітами.
За словами не названого колишнього офіцера російської розвідки та особи, близької до міністерства оборони РФ, «планування цієї війни більшою мірою лягало на плечі ФСБ, ніж на військових. Протягом кількох тижнів, що передували лютневому вторгненню, наше міністерство працювало у звичайному режимі, майже не відчуваючи терміновості».
Путінський прессекретар Пєсков, міністр закордонних справ Сєргєй Лавров, голова президентської адміністрації Антон Вайно не знали про плани нападу, і вже після початку вторгнення намагалися з'ясувати у президента РФ як таке стало можливо. У відповідь Путін заявив, що Україна стала маріонеткою США і з цим треба покінчити.
Через 15 днів після початку широкомасштабної агресії, а саме після провалу швидкого удару по Києву, бункерний щур хмурився у розшитому золотому кріслі, поки міністр оборони інформував по відеозв'язку, що "все йде за планом" (аякже – прим. ред.). «Ми повідомляємо Вам про це щодня», – завершив діалог із Путіним тувинський оленяр Шойгу.
