Виправдальний вирок «Доктору Пі»
Загадкова біографія, засекречені дослідження та російські спецслужби
Про що можна дізнатись із виправдального вироку Шевченківського райсуду Львова Андрію Слюсарчуку, якого звинувачували у тому, що він, маючи фальшиві документи про освіту, видавав себе за видатного лікаря-нейрохірурга, а його операції призвели до смертей пацієнтів
Вирок «Доктор Пі» проаналізувала журналістка «Еспресо.Захід».
У 2013 році суд визнав Андрія Слюсарчука винним за декількома статтями: підробка документів, незаконна лікарська діяльність, убивство з необережності, шахрайство. І хоча на свободу «Доктор Пі» вийшов ще у 2016 році завдяки так званому закону Савченко, він продовжив домагатися виправдання.
14 листопада цього року Шевченківський районний суд Львова виправдав його за всіма статтями. Однак загадок у «справі Доктора Пі» залишилося не менше, ніж білих плям у його біографії.
Звідки взявся Андрій Слюсарчук в Україні
Як Андрій Слюсарчук опинявся в операційних районних лікарень, до кінця не зрозуміло. Так само не зрозуміло, як він опинився саме в Україні, якщо прийняти його версію про те, що народився він в Азербайджані, а медичну освіту здобув у росії. Яку школу (чи інтернат) він закінчував до того, як вступити в університет - не відомо.
У тексті вироку вказано два місця народження обвинуваченого: село Туг Нагірнокарабаської області Азербайджанської СРСР (зі слів обвинуваченого), та місто Житомир (згідно з даними ID-карти, виданої 12.10.2023 р.).
Сторона обвинувачення намагалася довести, що Андрій Слюсарчук народився в Житомирі, але мати від нього відмовилася. На початку 1980-х він навчався у Бердичівській спецшколі-інтернаті для розумово відсталих дітей, звідки аж ніяк не міг вступити до вишу, оскільки в цій спецшколі діти навчалися за полегшеною програмою. Частина свідків, які працювали в цій спецшколі на початку 1980-х, впізнавали в Андрію Слюсарчуку свого колишнього учня. Частина згадали учня з таким прізвищем, але не можуть стверджувати, що це – саме той Андрій Слюсарчук.
Колишній директор школи-інтернату (очолював заклад з 1988 року) був переконаний, що це різні люди.
«Це була дитина, яка мала каліцтво ноги, ДЦП, ушкодження обличчя опіком, з поганою пам'яттю і низьким рівнем розвитку», – йдеться в записах свідчень колишнього директора. Крім того, останній вважав, що їхній учень був вищим за Слюсарчука.
Андрій Слюсарчук зі своїм адвокатом
Цікава деталь: з людей, які свідчили у цій справі у 2013-му, при повторному розгляді не змогли знайти та забезпечити явку в суд приблизно двох десятків свідків: хтось помер, хтось виїхав за кордон, чиєсь місце перебування не відоме.
Одним з аргументів обвинувачення на користь того, що Слюсарчук не міг навчатись на стаціонарі в медуніверситеті у Москві, було те, що в цей час він учився в ПТУ у Червонограді на Львівщині. Сам Слюсарчук стверджує, що в Червонограді (тепер Шептицький) не навчався, але міг там бувати, бо їздив з турами по Львівщині та «міг бувати і в навчальних закладах, допомагати вихованцям, вивчати їхню поведінку для своєї наукової діяльності».
Одна зі свідків заявила, що «у групі «швей», де навчався Слюсарчук, було 32 дівчини й він один хлопець, тому його запам'ятала. Коли він отримував диплом і за якою спеціальністю, вона не знає. Де проживав у той час, їй також не відомо, в гуртожитку зі всіма точно не проживав. Практику не відвідував. Поведінка в нього була нормальна, нічим особливим не відзначався, жодних особливих прикмет не мав. На обличчі не мав ніяких шрамів чи опіків, ходив нормально, не виглядав на розумово відсталого, мав різкі швидкі рухи і жестикуляцію. Усі розповідали, що він проводить якісь масові лікувальні сеанси, паралельно з навчанням працює в лікарні, але вона не задумувалась на той час, як таке могло бути». Свідок допустила, що він міг і не навчатись у них в училищі, а проводити якісь експерименти.
Ще одна студентка стверджувала, що він справді навчався у цьому СПТУ на третьому курсі з осені 1989 р. до весни 1990 р.
«Не знає, звідки він до них прийшов і куди потім зник. Чула про проведення ним якихось сеансів, але на той час цим не цікавилася, потім впізнала його по телебаченню», – йдеться у вироку.
Секретна дисертація та зникнення атестаційної справи
Серед допитаних у суді свідків був керівник департаменту управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (2010–2013 рр.). Він очолював комісію щодо з'ясування інформації стосовно Слюсарчука за численними зверненнями різних осіб. Чиновник розповів, що особисто познайомився зі Слюсарчуком восени 2010 року, перед експериментом з грою у шахи.
«Міністерством отримана відповідь від 24.11.2009 р. від управління кадрового забезпечення Секретаріату КМУ про отримання вищої освіти (Слюсарчука, - ред.), а його дисертація є секретною та особливо важливою. Слюсарчук звернувся до ВАК (вищої атестаційної комісії, - ред.) для нострифікації диплома професора, після чого була сформована спеціалізована вчена рада на базі Української військової академії. В кінці 2011 р. була створена комісія, яку свідок очолив, для перевірки факту отримання вищої освіти, наукового ступеня та вченого звання Слюсарчука. Спілкувався з членами спеціалізованої вченої ради, які повідомили, що перезахист проводився у тому числі за участі представників служби безпеки обох держав (України й Росії, - ред.) і тривав протягом трьох годин, під час чого Слюсарчук відповідав на поставлені питання, – розповів на суді тодішній керівник департаменту МОН. – Відповіді на письмові запити до компетентних установ рф із невідомих причин не надійшли, хоча усно по телефону наявність диплома підтверджували».
Чиновник стверджував, що спілкувався з ректором Санкт-Петербурзької академії Володіним, і той підтвердив, що Слюсарчук у них навчався.
«У Міністерстві освіти є ціла папка всіх документів перевірки освіти Слюсарчука, переписки і відповідей на підтвердження його освіти, здобутої у рф, і його захистів дисертацій. Але під час слідства цю папку чомусь ніхто не витребовував, хоча слідчому про її існування він говорив. Усі відповіді з росії, які надходили до 2010 року, підтвердили освіту Слюсарчука, однак уже після 2010 року почали надходити відповіді, що вони не можуть дати інформації, бо то в них реорганізація, то щось знищили, то втратили. Тобто з рф уже інформація перестала надходити», – йдеться у тексті вироку.
Колеги Слюсарчука зі Львівської політехніки заявили про причетність ФСБ
Серед свідків захисту були колеги Андрія Слюсарчука з університету «Львівська політехніка». Зокрема, один з них заявив, що познайомився зі Слюсарчуком у 2001 році, коли навчався у Львівській політехніці й жив із ним в одному гуртожитку.
«Свідок читав його деякі наукові роботи, які його цікавили. Це були закриті теми, які не публікувалися на загал. Своєї біографії він не розповідав, лише згадував, що батьки були лікарями і загинули», – йдеться в тексті вироку.
Пізніше свідок входив до групи науковців, які мали розробити концепцію Інституту мозку. (У 2009 році президент Віктор Ющенко видав указ, який передбачав створення Інститу мозку як головної науково-дослідної установи з визначення пріоритетних напрямів вивчення мозку, проведення фундаментальних і прикладних досліджень у неврології, психіатрії, психології та нейрореабілітації тощо). Керівником групи був Андрій Слюсарчук. Тоді передбачали, що саме Слюсарчук має очолити майбутній інститут.
Свідок розповів, що всі вони у той час неодноразово їздили в Москву, Санкт-Петербург, щоб вивчити напрацювання російських колег у цьому напрямі. Зокрема, свідок разом зі Слюсарчуком і ще трьома особами їздили в медуніверситет ім.Пирогова в Москві, де Андрій Слюсарчук отримував дублікат диплома про вищу освіту.
«Слюсарчука за присутності свідка особисто зустрічав ректор університету, який давав розпорядження щодо отримання дубліката й візував заяву для архіву, приймав його у себе в кабінеті, називав його «малишом», бо той був по віку наймолодший на курсі… Свідок особисто бачив фото (Слюсарчука, – ред.) на стенді університету (зверху справа) серед інших фото кращих випускників. У коридорах університету Слюсарчука зустрічали викладачі, впізнавали… розпитували, де він працює, шкодували, що не залишився в Москві. Це на свідка справило величезне враження. У Москві він також разом із Слюсарчуком заїжджав у гуртожиток, де той жив під час навчання, зустрічав його однокурсників. Пізніше Слючарчук уже під час слідства просив їх дати показання про його навчання в Москві, але ті відмовилися, побоюючись реакції ФСБ», – йдеться в тексті вироку.
Цей свідок запевнив, що бачив оригінал диплома про освіту, який Слюсарчук випадково пошкодив, а пізніше бачив уже виданий дублікат цього диплома, отриманий ним у Москві.
«Окрім цього, свідок зазначив, що під час досудового розслідування на нього чинився тиск з боку працівників правоохоронних органів, йому давали вказівки, про що він не повинен говорити, і залякували кримінальною відповідальністю. У ході судового засідання в Сихівському суді міста Львова він озвучив лише ті показання, які йому дозволили озвучити працівники правоохоронних органів, пригрозивши звільненням з роботи за його позицію щодо Слючарчука», – йдеться у вироку.
Ще один свідок із Львівської політехніки також заявив, що був зі Слюсарчуком під час поїздки в медінститут Пирогова.
«У присутності свідка до Слюсарчука дзвонили з ВАК РФ і просили перейти до них на роботу, також дзвонили й зустрічали працівники ФСБ, просили повернутися в РФ, викладати психологію і співпрацювати», – йдеться у тексті вироку.
У Медакадемії ім. Шупика Слюсарчука запідозрили у плагіаті
На відміну від колег із Львівської політехніки, у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. Шупика про Андрія Слюсарчука відгукуються не надто позитивно. За словами ректора академії, де з червня 2008 року по січень 2010 року Слючарчук працював на 0,25 ставки на посаді професора кафедри нейрохірургії, на початку він належно виконував свої посадові обов'язки, але згодом до нього почали виникати питання щодо професійності та нострифікації його російських дипломів, наявності в нього наукових праць. НМАПО скеровувала запит до ВАК РФ стосовно документів про освіту Слюсарчука й отримала на нього дві відповіді – в одній його освіту підтверджували, у другій стверджували, що він у РФ не навчався.
Завідувач кафедри нейрохірургії академії заявив на суді, що співробітники кафедри не змогли знайти в інтернеті наукові роботи Слюсарчука, а сам він їх не надав. Коли знайшов одну з праць, запідозрив у плагіаті, про що написав рапорт ректору. Після цього Андрія Слюсарчука звільнили із займаної посади.
Які документи про освіту суд визнав справжніми
Основою виправдання Андрія Слюсарчука стало те, що суду забракло доказів, що документи Слюсарчука про освіту - підробка. Обвинувачення базувалось на тому, що Слюсарчук - не лікар, а тому трепанації черепа, які він проводив пацієнтам, самі по собі розглядали як важкі тілесні ушкодження.
Шевченківський райсуд визнав необгрунтованою позицію обвинувачення, що Андрій Слючарчук не здобував і не міг здобувати вищу медичну освіту в освітніх закладах РФ, отримувати наукові звання доктора наук та професора. Йдеться про такі документи:
- дублікат диплом російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров'я та соціального розвитку, виданий 15.08.2005 р. про закінчення ним у 1991 році навчання у 2-му московському ордена Леніна Державному медичному інституті;
- диплом кандидата медичних наук московської медичної академії ім. Сеченова;
- диплом доктора медичних наук серії, виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення від 27.03.2003 р;
- атестат професора, виданий Вищою атестаційною комісією російської федерації на підставі рішення від 17.11.2005;
- сертифікат російського Державногомедичного університету, виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при російському Державному медичному університеті;
- посвідчення російського Державного медичного університету, видане 02.09.1994 р. про проходження підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії- неврології російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу за спеціальністю лікар-нейрохірург;
- сертифікат серії про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;
- диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету, виданий 30.06.1993 р. про проходження перепідготовки по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров'я» та присвоєння кваліфікації практичного психолога;
- диплом про професійну перепідготовку, виданий в 1996 році за реєстраційним №267, про проходження перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія, та рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.
На момент оголошення вироку Шевченківського суду Андрій Слюсарчук працював науковим консультантом ТзОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм».
