Вирок системі вибіркового правосуддя
Держфінмоніторинг Проніна: фінансовий щит держави чи прикриття для схем?
Історія, яку оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк, виглядає як постріл у голову всій системі державного моніторингу, яка, як виявляється, працювала на мафію, корупціонерів та власне самозбагачення. Але якщо наведені факти підтвердяться слідством, то йдеться про одну з найскандальніших історій останніх років.
НАБУ під час розслідування розкрадання коштів на будівництві фортифікацій на Донеччині провело обшук і виявило в приміщенні в Києві не лише сотні тисяч доларів готівкою та мільйони гривень, а й документи, які, за даними Железняка, належать першому заступнику голови Держфінмоніторингу Богдану Корольчуку.
Ще цікавішим є зміст знайденого. Йдеться про десятки юридичних осіб, ФОПів та іноземних компаній з офшорних юрисдикцій. За версією слідства, через ці структури протягом двох років могли проходити кошти сумнівного походження, які після низки транзакцій конвертувалися у валюту та виводилися за кордон.
Фактично описана схема дуже нагадує класичний конвертаційний центр. Причому особливого цинізму ситуації додає те, що фірми отримували назви, максимально схожі на назви відомих міжнародних ІТ-компаній, аби не привертати зайвої уваги банків та контролюючих органів.
І тут виникає головне питання.
Хто сьогодні очолює орган, який за законом має виявляти та блокувати відмивання коштів, фінансові махінації та сумнівні транзакції?
Саме Держфінмоніторинг на чолі з Філіпом Проніним.
Саме цей орган останнім часом опинився в центрі політичних дискусій через так звані санкції проти п'ятого президента України Петра Порошенка. Влада подавала ці рішення як боротьбу із загрозами національній безпеці. Водночас юристи та опозиція неодноразово наголошували, що санкційний механізм не може підміняти кримінальне судочинство й застосовуватися як інструмент політичного тиску на громадян України без вироку суду.
Саме тому нинішній скандал виглядає особливо показово.
Коли орган, який став одним із ключових інструментів для запровадження превентивних санкцій проти політичних опонентів влади, сам опиняється в епіцентрі розслідування щодо можливих схем відмивання коштів, виникає закономірне питання про подвійні стандарти.
Українцям роками розповідають про боротьбу з олігархами, корупціонерами та фінансовими злочинцями. Але якщо виявиться, що люди, відповідальні за контроль фінансових потоків держави, самі були пов'язані зі структурами, через які виводилися кошти в офшори, то це стане не просто черговим корупційним скандалом.
Це буде вирок системі вибіркового правосуддя.
