Володимир Щепотьєв: трагічна доля українського патріота

ІСТОРІЯ
07 червня, 09:54
Меморіальна дошка Володимиру Щепотьєву у Полтаві
Меморіальна дошка Володимиру Щепотьєву у Полтаві
Фото: mistaua.com

Щепотьєв – полтавський науковець, педагог, людина великого таланту і трагічної долі.

Володимир Щепотьєв – полтавський науковець, педагог. Людина великого таланту і трагічної долі. На його прикладі яскраво видно як каток тоталітаризму руйнує долі багатьох людей.

У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління зберігається справа №8857 у які детально викладено віхи життя Володимира Щепотьєва.

Етнічний росіянин, він був корінним полтавцем: народився у 1880 році в чиновницькій родині. Навчався спочатку у Полтавській духовній семінарії (у цей самий час там же навчався і майбутній голова Директорії Української народної республіки (УНР) Симон Петлюра), а згодом у Петербурзькій духовній академії. У 1904 році повернувся до рідної Полтави й наступні 13 років віддав викладанню словесності у музичній школі.

Згідно з архівними джерел, 26 листопада 1917 року, коли тодішня Російська імперія поринула у вир революції, а українці готувалися до проголошення власної державності, Володимир Олександрович починає працювати у Полтавському вчительському інституті: викладав курси української мови та літератури (3 уроки на І курсі, 2 на ІІ та 3 на ІІІ), російської мови і мовознавства (4 уроки на І курсі, 3 на ІІ, 2 на ІІІ). Всього він викладав 17 уроків, з яких 8 української мови та літератури і 9 російської мови та мовознавства. Паралельно він влаштовується працювати на історико-філологічний відділ Харківського університету.

Володимиру Щепотьєву вдалося вціліти у вирі Громадянської війни, вижити під час приходу більшовиків та білогвардійців. У 1920 році більшовики навіть заарештували дослідника інкримінуючи йому антирадянську діяльність: не любили вони представників інтелігенції та ще і тих, які мали духовну освіту.

У 1921 році історико-філологічний відділ Харківського університету об’єднали з педагогічним інститутом і утворився ПІНО – Полтавський інститут народної освіти. Володимир Олександрович, як вже авторитетний і знаний діяч, мав очолити нову установу, однак у більшовиків були інші думки: йому закидали відмову від вступу до більшовицької партії і згадували той же таки арешт. Не подобалася і його національна позиція: Щепотьєв послідовно відстоював ідею щодо створення автокефальної православної церкви в Україні. Отже, вирок був один: ненадійний, тому стати повноправним директором Володимир Щепотьєв не зміг. Відтак задовольнявся роботою на другорядних посадах.

У 1928 році радянське сталінське керівництво розпочало боротьбу з «націоналістичними елементами», яка була спрямована проти інтелігенції, урядовців часів царя, УНР, членів Центральної Ради і усіх тих, хто на думку Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) міг бути загрозою для радянського комуністичного режиму.

Офіційна пропаганда називала людей, які втрапили у немилість «націоналістичними, контрреволюційними елементами». Одного з перших заарештували В. Щепотьєва. Йому інкримінували участь у «Спілці визволення України» (СВУ), він нібито у своїх лекціях дозволяв собі обговорювати особистість Льва Троцього, підтримував троцькістську опозицію, яка була ворогом для правлячої еліти. Слідство також інкримінувало вченому зв’язки із Сергієм Єфремовим, який був активним учасником Центральної Ради та вважався, згідно НКВС, головною постаттю СВУ.

Згідно з актами справи, В. Щепотьєв у 1923 р. разом із С. Єфремовим брав участь у створенні «Братства української державності» у Полтаві, яку назвали основою майбутньої СВУ. В. Щепотьєва вислали на Урал, звідки повернули у 1929 році для судового процесу, який проходив у Харкові. Згідно з рішенням суду, його визнали винним і відправили на 4 роки на заслання до міста Славгород (Алтайський край, нині на кордоні з Казахстаном), де В. Щепотьєв влаштувався працювати викладачем російської мови у технікумі.

У 1934 році отримав дозвіл на повернення до України. Вченому вдалося оселитися на Гадяччині, маючи за плечима таке засудження він вже не міг повернутися до викладання в Полтаві. У добу «великого терору», а саме у 1937 році знову заарештований: йому інкримінували антирадянську агітацію та належність до націоналістів. За вироком трійки розстріляний 9 листопада 1937 року в полтавській тюрмі.

Реабілітація і повернення імені

У 1958 році Володимира Щепотьєва було реабілітовано. Дослідження його життя здійснювали: Л. Бабенко, П. Ротач та інші вчені. На сьогодні на старому корпусі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка висить меморіальна дошка, яка повідомляє про те, що тут працював видатний педагог, вчений Володимир Щепотьєв.

У наш час, коли окремі наукові та політичні сили намагаються відбілити злочини більшовиків, особливо актуальним є нагадування біографії Володимира Щепотьєва, який попри російські корені батька, був по духу українським патріотом і якого за це знищила сталінська система.

Автор : Микола Шевчук
Читайте також:
Козацьке поселення XVII століття на острові Хортиця слід вважати повноправним містом, якими тоді були Полтава і Батурин.
11 листопада, 10:33
Перша половина 1920-х — кінець 1930-х років становить унікальний час для розвитку українського краєзнавства.
21 вересня, 08:48
Грунська сотня — одна з восьми територій у складі Гадяцького полку часів Гетьманщини.
12 вересня, 10:37
Полтавські дослідники Олександр Матвієць і Олександр Гончаров упорядкували та видали збірку матеріалів про долі мешканців села Герусівка.
27 серпня, 11:22
Вітчизняні вчені активно досліджували питання покарання за чаклунство на території історичної Полтавщини.
10 серпня, 14:43
Мораль гетьманської України набагато відрізнялася від сьогоднішніх реалій.
12 липня, 08:31