Всі противники дерусифікації – явні або латентні українофоби
На тлі широкомасштабної російської воєнної агресії проти України у нашому суспільстві розгорнулася запекла дискусія про історичну пам'ять.
Громадські діячі та науковці, політики та фронтовики, митці та пересічні українці один поперед одного воліють стати авангардом процесу дерусифікації, але виходить, м'яко кажучи, не дуже.
Таку думку у коментарі для інформаційної агенції "Останній Бастіон" висловив культуролог, перекладач, військовий аналітик і боєць Збройних Сил України Георгій Кавецький.
Вітчизняний дослідник ідеологічно-філософських течій минулого і позаминулого століть стверджує, що до очищення культурного простору від нашарувань Москви нам необхідне власне бачення, а не запозичене у колективного Заходу.
«Будьмо відверті, противники дерусифікації України часто апелюють до постаті британського письменника Редьярда Кіплінґа. Мовляв, його англійське походження не завадило йому стати одним з літературних символів Індії. І взагалі чим Міхаіл Булгаков або Микола Гоголь гірший? Як завжди, Сатана криється у деталях.
Головна деталь полягає в тому, що Кіплінґ, живучи в Індії ніколи не поливав лайном ні індійців, ні їхні святині. Чи можна сказати таке про Булгакова? Звичайно, Кіплінґ був противником повстання сипаїв. Так само як добра половина населення Індостану була противниками сипаїв. Але, Кіплінґ відтворив у британській літературі багатогранний образ вже існуючої Індії, а не створював на замовлення Лондону альтернативний, протиставляючи на сторінках своїх творів індуїстів із мусульманами.
Тому, у Делі можуть існувати пам'ятники Кіплінґу, а в Києві пам'ятників Булгакова бути не може. Хочете відчути дух епохи XVII століття? Читайте Генріка Сенкевича, польські, козацькі чи кримськотатарські хроніки», – зазначив Георгій Кавецький.
Окремо "Останній Бастіон" нагадує читачам, що успішну Україну можна побудувати лише на потужному й патріотично вихованому середньому класі, а ще, на повазі до приватної власності.
