Як подружжя Кюрі змінило світ відкриттям радію
Отримати чистий радій на зламі XIX-XX століть коштувало величезної праці. Лише невтомним інтелектуалам це вдалося зробити.
Французькі хіміки П'єр Кюрі та Марія Склодовська-Кюрі вперше отримали радій 21 грудня 1898 року. Подружжя виявило, що відходи, які залишаються після виділення урану з уранової руди, більш радіоактивні, ніж чистий уран.
З цих відходів після кількох років інтенсивної роботи хіміки виділили два дуже радіоактивні елементи. А саме, полоній (названий на честь батьківщини Марії — Польщі) та радій (назва походить від латинського слова «radius» — «промінь» і пов'язане з випромінюванням ядер атомів Ra).
26 грудня 1898 року П'єр і Марія офіційно повідомили про відкриття радію. За 4 роки, 1902-го, подружжя Кюрі та Андрé Деб'єрн під час спільного експерименту у паризькій лабораторії виділили чистий радій шляхом електролізу.
Марія Складовська-Кюрі працювала 12 років, щоб отримати крупинку цієї речовини й, на жаль, про небезпеку радію люди дізналися набагато пізніше. Дослідниця передчасно померла саме через хронічне отруєння хімічним елементом.
Труна з її останками в паризькому Пантеоні покрита шаром свинцю завтовшки близько дюйма. Вона покликана захищати відвідувачів і співробітників музею від радіації у наступні 1600 років.
Зауважимо, що на початку XX століття радій вважався корисним — його (уявіть собі!) додавали у хліб і шоколад, креми для обличчя та засоби для підвищення тонусу. Нагромаджуючись в організмі, радій викликає остеопороз, злоякісні пухлини кісток та кровотворних тканин.
За відкриття радію та полонію подружжя Кюрі отримало Нобелівську премію. Марія стала першою жінкою-лауреатом і залишалася єдиною до 1935 року, коли нагороди було вшановано її доньку Ірен.
Щобільше, Марія — перша (і на сьогодні єдина у світі жінка) двічі лауреатом Нобелівської премії з хімії та фізики. Послідовники й шанувальники стверджують, що нагороди цілком заслужені, адже уродженка Польщі буквально поклала своє життя на вівтар розвитку людства і технологій.
Окремо медіаагенція «Останній Бастіон» зауважує, як у міжмоєнний період (1922-1937) українці конкурували з британцями у пошуках нейтрона. Прикметно, що увага кремлівських спеціальних служб до вчених умів була більш аніж посиленою.
