Як шведи продали, а СССР купив непотрібну упаковку
Той, хто волею долі застав Совєцький Союз, добре пам'ятають, як у гастрономах можна було купити молоко у кумедному трикутному пакуванні.
Знаково, але у трикутничках пропонували виключно молочну продукцію. Ця надсучасна на той період тара вельми подобалася покупцям, попри те, що мала багато недоліків.
Взагалі через панування командно-адміністративної та планової господарської системи у СССР молоко можна було купити у трьох видах розфасовки. Режим свідомо обмежував споживацтво.
Найдешевший варіант – узяти звичайний бідон та придбати молоко на розлив (приблизно 28 копійок за 1 літр – прим. ред.). У цьому випадку молоко було справді екологічним, а відтак і скисало воно досить швидко.
Ще одна можливість – купити молоко у пляшках, які потім мили та здавали у пункт прийому склотари, отримуючи за них копійки. Господині купували йоржики для пляшок і чистили ним тару перед тим, як віднести до пункту прийому.
Третій, найпросунутіший тоді варіант, – трикутники об'ємом півлітра, які коштували 16 копійок. Аби налити молоко у склянку, треба було просто відрізати верхній куточок пакування.
До недоліків трикутної тари можна віднести протікання: шви були недостатньо якісними, часто розходилися, і рідина витікала. У гастрономах трикутні молочні упаковки стояли в ящиках, і часом під ними була ціла калюжа з молока.
Таке пакування могло пошкодитися під час транспортування з гастроному додому, а також у холодильнику. Попри вказану проблему, молоко у трикутниках випускалося у СССР від 1950-х років до кінця 1980-х; люди часто називали трикутну упаковку "французькою".
Насправді ж у Франції молоко ніколи не продавали у такому вигляді! Річ у тому, що винахід картонного пакування запатентувала французька фірма, і сьогодні це тара повсюдно відомо як Тетрапак.
Що ж до самих трикутників, то їх винайшли у Швеції. Існує легенда, що творець тари-трикутника колись побачив статтю, в якій розповідалося, що форма піраміди має чудові властивості, що у пірамідці продукти зберігатимуться довго, а якщо людина живе в оселі пірамідальної форми, то вона довго залишається молодою і здоровою...
Усі жити у пірамідах не можуть, але можуть пити молоко із трикутних пакетиків, які нагадують форму піраміди. Тільки тепер зрозуміло, що це напрочуд простий рекламний хід.
Аби привабити покупців, на Заході створили незвичайну тару, яка дивувала цікавою формою та красивими картинками. Шведи запустили свою лінію із виробництва трикутників, однак вони швидко зрозуміли, – ідея має значні недоліки.
Трикутники протікали, для них потрібна була спеціальна тара при транспортуванні, а основний плюс, який полягав у легкості пакування, втрачав свій сенс через "відплив" продукту та надмірне використання простору при зберіганні. Покупці були незадоволені, казали, що їм не подобаються протікання, що відрізати куточок у пірамідки так, аби молоко текло рівні цівкою, – досить складно.
Отже, шведам стало зрозуміло, що трикутники – це не та тара, якою будуть задоволені споживачі. Було вирішено припинити її використання, проте технології та виробничі лінії були налагоджені, і кидати їх було шкода.
Тоді було ухвалено ще одне рішення – запропонувати свою розробку... (дурням homo sovietucus – прим. рад.) режиму СССР в особі Анастаса Мікояна. Саме цей чиновник умовив особисто Іосіфа Сталіна придбати "молочні трикутники".
Вождь дав добро й у результаті було викуплено і технології, і лінії, і дизайн пакування. Натомість у Швеції трикутники одразу перестали випускати; покупці та виробник зітхнули з полегшенням.
Звичайно, Тетрапак існував, але що стосується пірамідального упаковування, то про нього швидко забули. Совєцький режим не став вигадувати велосипеда й відмовився доопрацювати технологію задля усунення недоліків, населення має дякувати вождю за надану можливість використовувати передові надбання капіталістів.
Упродовж 30 років трикутна тара випускалася у незмінному вигляді, а отже, так само розходилися шви, молоко витікало, покупці почали скаржитися у гастрономах. Однак вибір був невеликий: відмовляєшся від трикутників – переходь на скляні пляшки або бідони!
Тільки, коли СССР припинив своє існування, тоді зникли кумедні пірамідки з молоком (зараз у таких хіба соуси продають – прим. ред.). Якщо розібратися, то за належного підходу могла вийти справді дуже цікава, якісна тара; виправляти недоліки молочних трикутників просто ні в кого не було бажання – була відсутня мотивація через тотальну комуністичну диктатуру, де позапартійний ентузіазм карався ГУЛАГом.
Між іншим, як раніше вже повідомляла інформаційна агенція "Останній Бастіон", станом на цю мить українське молочарство перебуває у скруті через почесне імпортозаміщення, а не тільки війну.
