ЯК ЗНИЩУВАЛАСЯ ПАМ’ЯТЬ ПРО ЖІНОЧІ БОЖЕСТВА
Їхніх імен уникали, їхню сутність стирали з пам’яті, ніби боялися не просто суперництва, а самої їхньої сили.
Чоловічих богів перейменовували, а жіночі безслідно зникали. Це була війна за пам’ять і владу. Церква зрозуміла: перемогти народ — означає відібрати в нього Міфологічну Жінку, носійку первородної сили.
Жіночі божества — фундамент слов’янського світу. Їхнє знищення — руйнування основ.
ЖІНОЧА СИЛА ЯК ЗАГРОЗА
У язичництві жінка керувала життям і долею: Макош пряла долю, Доля обирала її, Лада дарувала гармонію, Марана берегла межі життя і смерті. Християнство відкидало таку владу жінки, вимагаючи покори. Щоб підкорити народ, пам’ять про жіночу силу виривали з коренем.
ЛАДА І ЛЕЛЯ: ПЕРШІ ЖЕРТВИ МОВЧАННЯ
У літописах Лада і Леля зникають, але в народних звичаях їхня пам’ять жива. Лада — любов, весна й оновлення, Леля — юність і чистота. Церква не демонізувала їх, а просто оголосила вигадкою, стираючи пам’ять тишею.
МАКОШ — СИЛА, ЯКОЇ БОЯЛИСЯ
Макош, що пряла долі, загрожувала християнській доктрині. Її образ розмили, позбавивши влади — «матінка Мокош» стала порожнім символом.
МАРАНА — СТРАХ НА ВОГНИЩІ
Марана — богиня смерті й переходів, її шанували й боялися. Християнство демонізувало її, щоб посіяти страх смерті, перетворити її на караючу силу.
ЖІНОЧІ БОГИНІ ДАВАЛИ СВОБОДУ
На відміну від чоловічих богів, жіночі божества вчили розумінню долі й природи, давали самостійність. Церкві була потрібна покора — тому вона стерла їх.
МЕХАНІЗМИ ЗНИЩЕННЯ ПАМ’ЯТІ
Заборона обрядів із жіночою участю, заборона імен, нищення символів, заміна свят, табу на жіночу магію — так стирали жіночу автономію.
ПОВЕРНЕННЯ ЖІНОЧИХ БОГИНЬ
Сьогодні забуті богині знову з’являються в символах, обрядах, пошуках себе. Це не мода, а відновлення природного балансу і сили Жіночого Начала.
ЧОМУ ЦЯ ТЕМА ТРИВОЖИТЬ БОГОСЛОВІВ
Вона руйнує стереотипи, доводить, що жінка завжди була силою, доступною лише богам, і що пам’ять про це жива й дискусійна — а дискусія означає життя, якого бояться догми.
ПІДСУМОК
Церква могла змінити хроніки й звичаї, але не змогла знищити архетип. Жіночі божества вижили в культурі й повертаються як символи могутності, яку не задушити ані заборонами, ані вогнем.
