Який птах в Україні має найдовший язик та як ним користується
В Україні є птахи з родини дятлових, які мають дуже довгий язик та користуються ним як інструментом для добування їжі.
У мережі можна знайти різну інформацію щодо того, у якого саме птаха найдовший язик, оскільки у висунутому стані він має певну довжину, але частина його не висовується, тому загальна довжина буде більшою. До того ж поміряти її можна лише під час розтину. Саме тому відомості про довжину язика можуть відрізнятися.
У дятлів язик становить майже дві третини довжини тіла, розповіла львівський орнітолог Ганна Кузьо. Експерт також зазначила, яка пташка в нашій країні серед решти вирізняється довжиною язика, і поділилася цікавими фактами щодо неї та деяких її «родичів».
Найдовший язик в Україні має жовна чорна.
Жовни — це птахи, які належать до родини дятлових, але вони відрізняються від дятлів, яких ми звикли бачити переважно в парках та лісах.
Найбільш поширений у нашій країні дятел звичайний, або, як його ще називають, дятел великий строкатий. Звичайні дятли харчуються на деревах: роблять дупла, шукають їжу в стовбурах, дістають з них шкідників.
Крім групи строкатих дятлів, в Україні є три види жовн — чорна, зелена та сива. Вони харчуються інакше, ніж звичайні дятли. Жовни переважно їдять мурах і фактично є нашими мурахоїдами. Наприклад, чорний дятел мешкає в лісах і харчується мурахами, які живуть у мертвій, трухлявій деревині. Його довгий язик покритий «шипиками», і завдяки цьому він дістає їжу з деревини.
Чорна жовна є найбільшим за розміром дятлом — її тіло досягає довжини близько 45–55 см. Але цей птах доволі рідкісний та мало вивчений, тому в мережі часто можна зустріти інформацію, що нібито довший язик має жовна зелена. Насправді це не так: зелений дятел менший за чорного. Є дослідження, за якими встановлено, що у зеленої жовни довжина язика від кінчика до основи становить 13 см. У чорної жовни язик точно довший, проте ґрунтовні дослідження саме цього птаха не проводили.
Засновник центру реабілітації птахів «Вільні крила», ветеринар-орнітолог Віктор Шельвинський підтверджує, що саме чорна жовна має найдовший язик. За його словами, жовна чорна висовує язик на 7–10 см, а жовна зелена — на 3–4 см.
Жовна зелена та жовна сива дуже подібні, і люди їх часто плутають. Ці пташки трохи менші, ніж жовна чорна. У жовни зеленої довжина тіла становить приблизно 30–36 см.
Зелена жовна занесена до Червоної книги, але з нею нічого катастрофічного не відбувається — у нас просто край ареалу її поширення. Західніше, у Європі, цей птах поширений, і згідно з довготривалими дослідженнями, саме на європейській території чисельність зелених жовн зростає.
В Україні ці птахи поширені на заході, переважно в Карпатах. Люди частіше зустрічають жовну сиву. У обох птахів спина зеленаво-сіра, але жовна зелена трохи яскравіша. Щоб розрізнити цих птахів, варто звертати увагу на голову: у зеленої жовни навколо ока все забарвлено чорним, а у сивої є лише тонка чорна смуга між дзьобом та оком і від дзьоба під щокою (нагадує тонкі вуса).
Жовна зелена дуже відрізняється від чорної тим, що їсть мурах, які живуть у ґрунті. Вона може дзьобом розрити землю, а довгий язик їй потрібен, щоб діставати мурашок з їхніх нір. Язик покритий липким секретом, який виділяють слинні залози, і до нього прилипають мурахи та їхні личинки.
Чорна жовна довбе дерева, а зелена — ні, бо в неї не такий твердий дзьоб. Жовна сива трохи відрізняється від зеленої: вона харчується на землі, але також шукає комах і в деревах, тож довбе деревину в пошуках їжі. Однак сива жовна не залишає таких великих дірок у деревах, як чорна. За великими овальними дірками можна зрозуміти, що в лісі живе чорна жовна — адже таких слідів ніхто крім неї не залишає. Це птах-перфоратор.
За даними Червоної книги України, чисельність зелених жовн становить приблизно 500–800 пар. Це дуже приблизна оцінка.
Назва «птах-артилерист» може стосуватися всіх дятлів, які довбуть дерева, бо вони видають звуки, подібні до дробу. Саме слово «дріб» асоціюється з артилерією, тому дятлів так називають. Але назва «птах-артилерист» не підходить зеленій жовні, бо вона рідко довбе дерево і видає тихіший звук, ніж інші дятли. Дятли використовують стукіт по дереву також для позначення території, а жовна зелена замість дробу для цього застосовує крики.
