Їхня адреса Совєцький Союз

Усі конспірологічні версії стосовно примусової посадки літака Ryanair через, зокрема, мінування його ХАМАСом, проблеми із серцем у Романа Протасевича, камбек походеньок Петрова з Бошировим під «шпилями» Мінська, відволікаючий маневр від Євробачення, торг перед самітом Байдена з путіним, бажання пасажирів рейсу Афіни-Вільнюс принагідно оглянути пам'ятні місця столиці Бульбостану, шантаж Ryanair ГРУ МО України задля дезавуювання власного провалу з вагнерівцями тощо, приймаємо як можливі.

Бо у цьому зворохобленому світі, де блазні на раз-два-сімдесят три стають королями, можливе все.

Біс його знає, чи комусь із нас вдалося би у тій ситуації, коли за ілюмінатором баражує МІГ-29 з підвішеними «небо-небо» і маніяком-навідником на землі, виконати інструкцію з безпеки польотів.

Цитуємо дослівно коментар пілота Аерофлоту Літвінова щодо його можливих дій у подібній ситуації, коли до Литви 30 км і 2 хвилини польоту:

«1. Рятую літак і пасажирів.
2. Вирішую сідати на найближчому аеродромі, а це – Вільнюс.
3. Повідомляю про своє рішення диспетчеру.
4. Якщо мене змушують діяти іншим чином, вмикаю сигнал лиха, доповідаю на аварійній частоті про напад на повітряне судно.
5. Наполягаю на посадці на той аеродром, на який вирішив сідати, виходячи з повітряної обстановки, метеопрогнозу, придатності аеродрому, мінімуму тощо.
6. Якщо виникає реальна загроза, то слідую за винищувачем, але на землі вимагаю консула і ЗМІ.
7. Відмовляюсь від подальшого виконання завдання у зв’язку зі стресовою ситуацією і їду до готелю».

Якщо ірландський пілот навіть не читав аерофлотівських інструкцій, він діяв за єдино правильним сценарієм – те, що могло розвернути його з глісади на Вільнюс, стирчало буквально поряд. По всьому виходить, що білоруський МІГ таки налякав ірландця.

І це – джерельної води теракт. Якщо дозволите вжити ліричний епітет до негідного вчинку.

Огидно читати про реакцію керівництва Ryanair, але це вже таке – з Дубліна арешт Протасевича міг справді видатися протокольним тестом на ковід.

До посту нас підштовхнуло інше, на порядок жахливіше у перспективі – доля братнього слов’янства за Прип'яттю і по Верхньому Подніпров'ю. Адже цинічне убуцегарення екс-редактора NEXTA повністю сформованим диктатором Лукашенком – наслідок делікатної, «нестерпно сірої», а не кольорової, як у людей, «революції».

Підстеляють соломку, коли знають, що можуть впасти. Революція не передбачає подібних вагань. Не до соломки. Сябри ж простеляли носовички на лавки, щоб трохи вивищитися над мирним натовпом з біло-червоно-білими шаликами і вибачливо покартати бацьку з калашем наперевіс, надували рожеві кульки і гудили українських Майданівців за те, що ті стали Небесною Сотнею.

Дуже симпатична жіночка Тихановська – вождькиня? Атож, і чудовий хлопчина Протасевич ніякий не революціонер і не дисидент. Бо фестивалити і креативити на NEXTA – не значить реалізовувати право на владу.

Тепер хлопця шкода, бо зі звіром не жартують. Республіка Білорусь – єдина пострадянська територія, де за фестиваль можуть запросто  зітнути креативну голову.

Але як же й неприємно дізнаватись, що Роман «співпрацює зі слідством і дає свідчення за фактом організації масових заворушень у місті Мінську». 

Ігри в протест закінчилися тим, чим мали – принишклою Білоруссю, розчавленням  дисидентства у його передзародковому стані, оскаженілою диктатурою.

Світить сябрам Совєцький Союз 2.0, і гасцінец туди – шлях у забуття. А непогані були сусіди… А Алєсі? Очей, було, не відведеш.