ЮДАЇЗМ ТА ХРИСТИЯНІЗМ
Особливістю Юдаїзму є те, що гебреїв підігріває людиноненависницьке переконання в своїй «богообраності»
В чому секрет того, що одне-єдине плем’я, яке не має власного притулку і розсіяне між іншими народами, не зважаючи на багаторазові гоніння та виселення з інших держав, зберегло своє обличчя та продовжує виношувати свою маніакальну ідею щодо світового панування.
І друге: хочеш зрозуміти народ – вивчи його національну релігію та культуру. Ми не зрозуміємо ані Християнства, ані гебреїв, якщо не зрозуміємо Юдаїзму.
Особливістю Юдаїзму є те, що гебреїв підігріває людиноненависницьке переконання в своїй «богообраності», що вони обрані своїм «богом» для винищення інших народів, за виключенням тих, кого вони зроблять своїми безпосередніми рабами.
Згідно Біблії за договором з Єговою, вони (гебреї) за приношення жертовної крові чужинців-язичників мають отримати владу над світом.
Які висновки можна зробити, коли в Біблії Мойсей відсилає Ісуса Навіна та Халева Єфоніна в розвідку, а ті повернувшись кажуть: « Не бійся народу землі цієї, бо вони дістануться нам НА ПОТАЛУ» (Числа 14:9). «Лагідний» Давид не просто вбиває всіх чужинців підряд (дорослих, немовлят, старців), але й смакуючи вигадує витончені тортури, кидаючи їх під молотарки, під залізні сокири, спалює їх у вогняних печах. (2 Царств 12:31)
Кровожерливістю, ненависництвом до інших народів, прагненням їх поневолити, просочені всі псалми Давида. «…проси в Мене, і Я дам народи у спадок тобі і у власність тобі межи землі. Ти поб’єш їх жезлом, як посудину гончара, роздрібниш їх…». (Пс. 2:8-9). «…хай радіють у славі угодники (святі), хай радіють на ложах своїх, прославлення бога в їхніх вустах, а меч обосічний в їхніх руках, щоб чинити поміж племен помсту, між народами кари, щоб їхніх царів пов’язали кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами…» (Пс. 149:5-8). « Дочко Вавілонська, ограбована! Блаженний той, хто поверне тобі за те, що ти зробила нам! Блаженний, хто візьме і розіб’є немовлят твоїх на камінні!» (Пс. 136:7-9) «Ви (гебреї) опануєте народами, котрі більші та сильніші за вас, усіляке місце, куди ступить нога ваша, буде ваше, ніхто не встоїть проти вас» (Второзаконня 11:23-25) «Веде тебе (геберйський народ) бог твій в ту землю, якою він клявся…дати тобі з великими та хорошими містами, яких ти НЕ БУДУВАВ, і з будівлями, наповненими усіляким добром, яких ти НЕ ЗАПОВНЮВАВ, і з криницями, висіченими з каміння, яких ти НЕ ВИТЕСУВАВ, з виноградниками та оливами, яких ти НЕ САДИВ, і будеш їсти і насичуватись». (Второзаконня 6:10-11).
Найбільші і найрадісніші гебрейські свята – «Пасха» і «Пурим».
«Пасха» – свято на радість про поголовне умертвіння єгипетських дітей (Вихід розділи 1-16).
«Пурим» – свято на радість про вирізаних поголовно 75 тисяч персів-язичників. І страчено було не лише чоловіків, а й жінок, і дітей (кн. Естер). Єгова пообіцяв своїм послідовникам поневолення народів і панування над світом, але лише за бездоганне виконання його заповідей.
Зміст молитви Шепхох, виголошуваної в вечір Пасхи, зібрано із псалмів Давида: «Злий гнів Твій на чужинців, котрі не визнають Тебе, і на царства, що імені Твого не визнають…злий на низ лють Твою і полум’я гніву Твого нехай обійме їх… переслідуй їх у гніві та винищи їх з-під Небес Господніх». (Плач Єремії 3:66)
Юдаїзм задається Талмудом – «священною» книгою гебреїв, найвищим кодексом Юдаїзму. Саме слово – «Талмуд», гебрейською означає – «інструкції». Це щось по типу правил як громадських, так і релігійних. В Талмуд входять 52 томи: 6 з них зі скороченнями та відсівом деяких «незручних» місць (уривків) перекладені на негебрейські мови, решту – 46 томів, утримуються в найсуворішій таємниці і відомі лише верхівці равинів. Про знайомство з такою книгою, як « Іббур», мріють багато равинів нижчих щаблів. Старий Заповіт виріс із Талмуда, Старий Заповіт – це згладжені та прилизані 6 книг Талмуда, звідки прибрані найбільш незручні моменти (але хвости все рівно зосталися). Новий Заповіт, де описуються пригоди Христа і послання Апостолів, виріс із Старого Заповіту. Обидва ці заповіти і формують єдине ціле – Біблію.
Протиставлення обох заповітів одне одному – то демагогія для недоумкуватих. Насправді, Старий Заповіт слугує базою Новому Заповіту. Без Старого Заповіту. Новий Заповіт – немислимий.
І в Талмуді, і в Новому Заповіті в якості законовчителів виступають виключно юдеї, лише під різними назвами: в першому – раббі, тобто рабини, у другому – апостоли, що з грецької перекладається, як «посланці». Маються на увазі, зрозуміло, посланці все того ж юдейського бога Саваота-Єгови, що його ім’я в біблії, котру самі юдеї вперше перекладали грецькою, аби не дратувати негебреїв, усюди замінено словом «Господь». Та від зміни місць доданків сума, як відомо, не змінюється.
Нерозуміння суті Біблії доходить до того, що християни не здатні відповісти навіть на найпростіші, найелементарніші питання, стосовно цієї книги – прямого предмету своєї віри. Запитайте будь-якого християнина: «Скільки релігій задає біблія?», «Як вони називаються?», «Чим відрізняються?», «Чому вони знаходяться в одній книзі?» Найчастіше ви почуєте невірні відповіді. Скоріше за все, на них взагалі ніхто не відповість.
Та фокус полягає в наступному.
Всі канонічні релігійні книги зазвичай задають одну релігію.
Наприклад, Коран задає Іслам і нічого, крім цього, Авіста задає один зороастризм. У випадку з Біблією все інакше: вона задає ДВІ релігії. ОДНА (Старий Заповіт) – Юдаїзм, ДРУГА (Новий Заповіт) – Християнізм. У чому різниця? Різниця величезна та чітко майже ніде це не простежується (не позначається), чим і дозволяє морочити голову скільки завгодно. Юдаїзм та Християнізм практично протилежні за системою цінностей. Але чому вони знаходяться в одній книзі? Як вони можуть уживатися разом, коли так відрізняються одне від одного? Відповідь вельми проста.
Біблія – це ОДНА книга складена з ДВОХ релігійних систем. Біблія – це всесвітній план розбудови рабовласницького устрою. У всякому рабовласницькому устрої існує клас рабів, котрі є річчю, і клас рабовласників, котрі мають рабів і роблять з ними, що хочуть. Юдаїзм – це релігія для рабовласників (гебреїв). Християнізм – це релігія для рабів (негебреїв). Ось і вся біблія. Головна мета Християнізму – виплекати побільше знехтуваних рабів. Ось і всі гебрейські ігри в Християнство. Юдаїзм підіймає самооцінку гебрея до рівня духу. Гебрею говорять: «Ти – обраний богом. Всі інші народи – це нелюди, службова худоба. Ти мусиш керувати ними. Тобі треба пробиватися кругом і тягнути своїх. Власність гоя (негебрея) – це твоя власність, котра тимчасово знаходиться в нього. Око за око. Зуб за зуб.» Тому гебреї йдуть не сталь варити та не вугілля в шахтах добувати і не підйомники (ліфти) лагодити, а йдуть в банки, в ЗМІ, в керівництво, в комерційні структури, де кругом є свої.
Християнство вчить людину протилежному: «Ти – раб божий. Ти людина маленька, грішна. Ти мусиш творити каяття, змирятися. Гордість – то гріх, інтерес до жінок – гріх, повнокровне життя – гріх, думка про гріх – теж гріх. Не піклуйся про завтрашній день, так казав Ісус. Терпи, бо бог терпить і нам заповідав (велів). Вдарили по щоці – підстав іншу. Віднімають верхній одяг – віддай і сорочку. Ґвалтують дружину – запропонуй ще й доньку. Роздай маєток свій жебракам, бери хреста свого і вперед. Тоді зійде на тебе благодать Його. А чинитимеш свавілля – потрапиш у пекло».
Християнські ієрархи не соромляться відкрито називати християн – вівцями, котрих треба випасати.
Християн називають рабами божими та вони і самі себе так називають.
Таке поводження з собою вони вважають нормальним. Для них це природно. Варто пригадати вельми характерний вислів ап. Павла : « Раби, коріться панам із смиренням». Головне, щоб не просто рабом був, а грішним рабом.
В ідеалі гебреї-рабовласники хотіли би, щоби раби-християни вели себе, як їх навчає Христос: «…любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, благотворіть тих, що ненавидять вас та моліться за тих, хто ображає вас». (Матвія 5:43-44) Тобто, ідеальний християнин – це убога та зацькована істота, котра після удару з готовністю підставляє другу щоку.
Біблія – це історія гебреїв. Ісус – гебрей. Апостоли – гебреї. Писали ці книги – гебреї. Всі персонажі – гебреї. Ця історія призначена для гербеїв та пропагандує перевагу гебреїв над іншими народами.
Автор: Анатолій Кондратьєв.
