Захід має сформулювати стратегію перемоги України
Європа з Америкою уникають обговорення цього питання. Вони готові підтримувати Україну, але не за всяку ціну, бо досі вірять у мир із РФ.
Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк разом із директором Центру стратегічних і міжнародних досліджень Еліотом Коеном підготували важливий матеріал. Його оприлюднили на сторінках впливового журналу Foreign Affairs.
Автори закликають західні держави нарешті визначитися зі стратегією перемоги України, якої, на превеликий жаль, немає в самої України. (Принаймні, Зе-команда ніколи не оголошувала, як нам завершити війну на своїх умовах, а не на вимогах партнерів, не кажучи про ворога).
Загороднюк і Коен акуратно підводять до думки, натякаючи, що деякі з партнерів Києва продовжують старанно уникати обговорення теорії перемоги. Так, зокрема, уряд США ніколи не планував свою підтримку України далі кількох місяців.
Білий дім і Пентаґон віддали перевагу короткостроковим маневрам, таким як довгоочікуваний контрнаступ 2023 року. Але поодинокі бойові операції не завжди здатні завдати остаточної поразки противнику.
До речі, на підтримку цієї тези можна згадати успішні операції Сил оборони України із деокупації Правобережної Херсонщини та майже всієї Харківщини восени 2022-го. Вони також не змогли стратегічно зломити росію, яка повернулася на Харківщину вже весною 2024-го.
Саме тому Конґрес США неодноразово закликав Білий дім надати довгострокову стратегію підтримки України у рамках законопроєкту про допомогу. Показово, що українська медіаспільнота сприйняла це вкрай негативно.
Проте, хочемо ми цього чи ні, доки Вашинґтон та його ключові союзники (Лондон, Париж і Берлін) не узгодять між собою спільну концепцію перемоги України, обурення Києва ні на що не вплинуть. Тому у наших інтересах також вимагати від партнерів на Заході напрацювання такої стратегії.
Загороднюк та Коен висувають досить сумнівну тезу про те, що в разі стрімкого просування Сил оборони України по всьому фронту РФ усвідомить масштаб своїх втрат, що чинитиме на режим путіна зовнішній та внутрішній тиск. Цей висновок базується на помилковому переконанні, що вихід України на кордони 1991 року зупинить війну.
Можливо, ця теза розрахована на заохочення західної аудиторії, але сама по собі така думка не є очевидною. Також важливо пояснити, що жодна західна стратегія не працюватиме без консенсусу всередині України про те, що для нас із вами є перемогою, якою ми її бачимо.
Насамкінець медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що слабке НАТО дозволяє нарваній РФ запливати за буйки у Балтиці. Московський режим не приховує, що має територіальні претензії до всіх західних сусідів.
