Безпека світу в обмін на територіальні поступки України

Знаєте, я за лічені секунди, буквально автоматично, як той Google, сформував повний логічний ланцюг того, чого на практиці пробують досягнути десятки зарубіжних лідерів. Ось, лишень погляньте:

• Крок 1.

Мир (незалежно від умов — скільки нам вдасться витиснути з союзників і путіна, бо це мало на що вплине насправді). Який він — ніхто так і не спромігся уточнити.

• Крок 2.

Призначаються вибори (адже ж «нелегітимний» і оце от все, хоча поки у Володимира Зеленського рейтинг довіри не опуститься з наявних 50-60% нижче 10%, то результат виборів вам назве кожен). Але от із парламентом набагато складніше.

Однак тим же Зеленським Верховну Раду перетворено на декоративний аксесуар замість законодавчого органу парламентсько-президентської республіки. А оскільки Зеленський знов буде обраний, то і парламент X скликання матиме таку ж впливовість, як і теперішня Верховна Рада IX скликання.

• Крок 3.

З України тікають усі, кому закон забороняє це робити під час теперішнього воєнного часу. І заодно потомлені бійці, що «відтрубили», хто 20 місяців, а хто й 11 років, від 2014-го (дуже багато хто із них це планує: «Якщо виживу, — то в Європу, все»).

• Крок 4.

Звісно, ті, хто поїхав і вже 2 роки будує своє життя в Європі, і не подумають повертатись. Ті 50%, які сьогодні кокетливо обіцяють соціологам «повернутися» чи «ймовірно, повернутися», по факту вже зачепилися там за роботу, школу/садок для дитини, вивчили мову (так, це не мегаскладна українська, яку і за 30 років хрін вивчиш!).

Вони визначилися із сусідами, із мешканням, з абсолютом закону, отримали громадянство або на шляху до цього, перестали слідкувати за українськими реаліями... Коротше, вони хіба на тиждень заїдуть зуби полікувати (бо там дійсно дорого і черги), ну і з власністю вирішити бігом — і назад.

• Крок 5.

Оскільки росію не «перемагатимуть», а «домовлятимуться», — то це унеможливлює всі репарації-контрибуції, коштом яких планується відновлювати зруйновані міста, виробництва, інфраструктуру в Україні. А в Заходу на наше відновлення грошей нема.

Тож усі різко зацікавились власною безпекою і позбільшували оборонні видатки в 1,5-2-3 рази. Наша оборонка? «Ну так війни ж нема — давайте якось самі вибудовуйте, це ж ваша безпека».

• Крок 6.

Минає 6-9-12-... місяців, росія відновила запас снарядів, танків, дронів, ФАБів і КАБів, добудувала трохи літаків замість спалених. Поремонтувала НПЗ і відновила потік нафтодоларів до військового бюджету, адже санкції теж знято (бодай основну частину, бо ж «війни нема, домовилися»).

Підлікувала Москва підстрелених нефатально чмобіків, піднакопичила мобілізаційний запас у тюрмах, підрихтувала ракетоносні корита в Чорному морі, домовилася з Іланом Маском про «StarLink» і інтернет уздовж лінії розмежування (адже війни нема, хто що йому законно пред'явить?). Ревізувала наявну ядерку і підремонтувала, що треба.

А ще — нагнула Білорусь і ввела повноцінний контингент, щоби не мастити собі голову із ганебними дрібними ДРГ хіба через ту частину українського кордону і знову напала на Україну. Але тепер з урахуванням прорахунків 2022-2024 років.

Не думаю, що основна частина українців дурніша від мене і не може скласти той же ланцюг. Тому ми, м'яко кажучи, з подивом спостерігаємо цю метушню довкола миру — а нахіба?

Це такий прояв глибокої віри в чудо Боже, щоби заперечувати статистику, історію й об'єктивну реальність? Нахіба стільки зусиль для того, що точно не дасть позитивного результату?