Захід не здатен воювати проти РФ у разі поразки України
Загроза поширення російської агресії реальна. Тож Європа має рішуче зміцнити свою оборону, а також швидко відновити стійкість суспільства.
Про це на шпальтах провідного фінляндського військового видання Suomen Sotilas розмірковує дійсний підполковник Ярмо Сінкконен. За його словами, так званий колективний Захід проспав доленосну для себе мить, віддавши за енергоносії стратегічну ініціативу своїм «любим друзям» у Москві.
Військовослужбовець Сил оборони Фінляндії звертається до помилок минулого, а саме до передумов і причин Другої світової війни (1938-1939). Чемберлени нашого часу також марно прагнуть умиротворити агресора, який тільки готується до масованого стрибка на Захід.
«Пригадайте, щó сказав британський прем'єр-міністр, по поверненню з Мюнхена 20 вересня 1938 року. Невілл Чемберлен обіцяв «мир для нашого часу» після домовленостей із Гітлером, начебто війна в Європі не відбудеться, бо вдалося деескалювати конфлікт дипломатичним шляхом — щойно укладеною Мюнхенською угодою.
Але насправді, нацистська Німеччина виграла час. Третій Райх прискорено інвестував величезні кошти у військову промисловість, побудував величезну армію й змобілізував більшу частину свого багатомільйонного населення, затуманивши його розум облудою пропаганди.
Можна сказати, що історія ніколи повторюється, але це просто людська потреба шукати пояснення сьогодення у минулому. Сьогоднішня ситуація значно гірша, за ту, що була 85 років тому», — зауважує підполковник Ярмо Сінкконен.
Ресурсна федерація московії у рази більша та чисельніша за Третій Райх, за її спиною комуністичний Китай, тому Заходу у цілому та Європі зокрема важко буде самотужки долати такого звіра. Особливо у разі, якщо Україна зазнає поразки на полі бою.
«Я можу подати приклад рідної мені Фінляндії, котра має традицію умиротворення й добросусідства з агресором [мається на увазі політика фінляндизації у 1944-1991 роках — прим. ред.]. Сьогодні ця традиція досі панує як духи в урядових колах у Гельсинкі. Скажімо, міністр оборони Антті Гяккянен заспокоює нас, заявивши минулого тижня на шпальтах газети Helsingin Sanomat, що «наразі немає прямих військових загроз для Фінляндії» й що наша «національна безпека перебуває під повним контролем» уряду.
Якщо це так, нащо ж ми вступали у НАТО і тепер посилено налагоджуємо оборонну співпрацю зі США? З іншого боку дивною є заява головнокомандувача нашої армії генерала Тимо Ківінена, який наголосив, що «Європа оточена кільцем насильства», а також послався на масштабування локальної східноєвропейської кризи на глобальний рівень. Отже, російська загроза реальна.
Тому Європа повинна рішуче і швидко зміцнювати свою обороноздатність і кризову стійкість суспільства, яке все ще переконане у незламність українців задушити агресора знекровленими та малими силами. А тим часом росія значною мірою перейшла до воєнної економіки, її населення радо приймає війну до переможного кінця ціною будь-яких жертв», — додає підполковник Ярмо Сінкконен.
Так, за різними оцінками, до 30% бюджету РФ спрямовано на виробництво військової техніки та діяльність оборонно-промислового комплексу; виробництво зброї буквально квітне в кожному з 80 регіонах країни-агресорки. Натомість в Європі багато говорять, але мало роблять, відстаючи не на тижні, але на роки.
«Ми можемо, звісно, насміхатися з росіян, але вони перетворюють колишні торгові центри та цивільну інфраструктуру на збройові заводи. Навіть пекарні, як у Тамбові чи Саратові, а у своїх шкільних класах діти виготовляють хвостові частини для бомб і камуфляжне накриття для солдатів.
Торік росія виготовила 1530 танків і 2518 бойових броньованих машин, а це означає, що з лютого 2022 року виробництво панцерників зросло на дивовижні 560%! У виробництві артилерійських боєприпасів показник сягнув 2 мільйони, — це вдвічі більше, ніж раніше оцінювали західні спецслужби. У нас такого навіть не передбачається.
То, чи настане мир в Європі, якщо Україна зазнає поразки у війні? Відповіді я не маю. Але маю безліч попереджень і вагомих причин, які вимагають від європейських урядів негайно розпочати мілітаризацію своїх економік та суспільств.
У Фінляндії ми маємо хорошу модель збройної та соціальної готовності порівняно з багатьма іншими західними країнами, та чи готова наша нація до зустрічі з війною нового типу? Хотілося б не шукати на це питання відповіді, перебуваючи у шанцях. З рештою, я вірю, що у важкі часи Фінляндія докладе зусиль і знову дасть відсіч загарбникам зі Сходу», — висновує підполковник Ярмо Сінкконен.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як усе гучніше на Заході, особливо в Європі, звучать слова про озброєну відсіч агресору. Миритися із діями ресурсної федерації московії скоро буде невелика меншість.
