Засідка на бульварі Шахтобудівників: ціль — «Ренат»

30 листопада 1994 року центр Донецька перетворився на поле бою.

Близько дев'ятої вечора тишу розірвав потужний вибух — у повітря злетів начинений вибухівкою «ВАЗ-2106». За мить прогримів другий вибух, і припаркований позашляховик «Mitsubishi» охопило полум’я — по ньому влучили з гранатомета. Одразу після цього застрочили автоматні черги. Один зі стрільців вів вогонь трасувальними кулями, розкреслюючи темряву вогняними лініями.

Атака, схожа на військову операцію, завершилася так само раптово, як і почалася. Група з восьми нападників зникла. Пізніше за містом знайшли їхні спалені автомобілі та вражаючий арсенал: шість автоматів Калашникова, ручний протитанковий гранатомет, гранати Ф-1 і бронежилети.

На тлі цього військового спектаклю офіційною жертвою визнали лише одного чоловіка — випадкового перехожого Олександра Гайдукова. Ахать Брагін особисто розпорядився надати родині загиблого щедру матеріальну допомогу — жест, що виглядав водночас і як співчуття, і як спроба загасити суспільний резонанс.

Головна інтрига полягала в тому, хто був справжньою ціллю. Газета «Донецкие новости», яку фінансував «Люкс» (фірма Брагіна), туманно повідомила про замах на «директора однієї з найвідоміших у місті структур». Але саме це видання вкинуло ключову деталь: під час нападу було поранено певного Рената (ім’я тоді подали через букву «е»). Ця інформація породила стійку версію, яку пізніше негласно підтверджували в МВС: ціллю масштабної атаки був ключовий соратник Брагіна — Рінат Ахметов.

З тактичної точки зору операція кілерів повністю провалилася. І причина цього провалу — в деталях.

За свідченнями одного з колишніх ветеранів донецького УБОЗ, це була ретельно спланована засідка. Використання замінованого автомобіля вказувало, що нападники точно знали місце і час прибуття кортежу. В умовах шквального вогню охорона ухвалила єдино правильне рішення: негайна евакуація. Кортеж на максимальній швидкості вирвався із зони ураження. Постріл із гранатомета, що підпалив припаркований «Mitsubishi», був здійснений уже навздогін. Ключову роль у порятунку відіграли броньований автомобіль та правильна реакція охорони.

Хоча сам факт потрапляння в засідку вже був серйозним прорахунком служби безпеки, дії охорони під час нападу були професійними: охоронці не прийняли нав’язаний бій, а миттєво евакуювали об’єкт.

Анатомія засідки: чому помиляються охоронці?

Історія на бульварі Шахтобудівників — хрестоматійний приклад того, як долі секунд і правильний алгоритм дій відокремлюють життя від смерті. Чому охорона «Рената» діяла саме так, а не інакше? Щоб це зрозуміти, слід розібрати механіку нападу на кортеж та розвінчати популярні міфи, які коштують життя.

▪️ Тактика та інструментарій нападників

Автомобільний кортеж — це організована колона, призначена для швидкого й безпечного транспортування VIP-персони з мінімальною вразливістю основного авто. Саме на цю вразливість і розраховують нападники.

Місця для засідки зазвичай обирають за такими критеріями:

• ділянки, де водій змушений знизити швидкість або маневрувати (повороти, перехрестя, звуження, штучні нерівності, штучні перешкоди);

• місця, що ускладнюють охороні швидкий вихід із зони обстрілу;

• позиції, які забезпечують нападникам скритність і раптовість.

Арсенал кілерів зазвичай включає автоматичну зброю, гранатомети та вибухівку. Вибухові пристрої використовують і для прямого ураження, і для блокування руху — як у випадку з «Ренатом», де початком атаки став замінований автомобіль.

Смертельні ілюзії та реальність

В інтернеті повно роликів, де «інструктори» демонструють протидію засідці: напад спереду, кортеж зупиняється, охоронці вискакують і відстрілюються. У кадрі виглядає ефектно. У реальності це закінчується загибеллю.

Основна причина більшості вдалих замахів — зупинка автомобіля. У неброньованому авто, яке зупинилося під автоматним вогнем, особиста охорона гине за секунди.

Тому деякі «тренерські» поради є небезпечними міфами:

• Стрільба через лобове скло — малоефективна й небезпечна через рикошети та осколки.

• Вистрибування з авто для бою — фактично самогубство: охоронець стає ідеальною мішенню.

Алгоритм порятунку

У засідці є лише одна правильна тактика:

1. Максимально швидко вивести авто із зони обстрілу («прорив крізь засідку»).

2. Використання броні. Броньований автомобіль дає вирішальний ресурс — час.

3. Евакуація, а не бій. Спочатку — рух і вихід з-під вогню. Лише якщо рух неможливий — пошук укриття та оборона.

Насамкінець: найкращий бій — той, якого не сталося. Засідка передбачає тривалу присутність нападників на позиції, що дає шанс на їхнє завчасне виявлення. Саме тому ключову роль відіграє передова група — «очі та вуха» охорони, які можуть вчасно виявити підозріле авто чи сторонніх осіб і дати команду на зміну маршруту ще до першого вибуху.  

Джерело