Зеленського заганяють в ізоляцію
важлива думка Борислава Берези!
Переклад Останнього Бастіону
Борислав Береза
Це дуже важливий текст. Він допоможе вам зрозуміти, куди і як нас тягнуть. Він чималий. Але прочитайте його. Це важливо. Те, що я зараз напишу, побачать не всі, але від цього текст не перестане бути фактом.
Зеленського послідовно заганяють в ізоляцію. Так, його прагнуть ізолювати від Заходу. Але він цього не розуміє через брак досвіду і знань.
Заганяє проросійське оточення. Системно і методично. І Зеленському ніхто про це не скаже. Нікому. Хоча, якщо проаналізувати ситуацію, то починаєш легко усвідомлювати системність того, що відбувається.
Мене важко назвати симпатиком політики Зеленського. Більше того, неможливо.
Я попервах сподівався, що, усвідомлюючи свою некомпетентність і відсутність досвіду, йому вистачить розуму оточити себе компетентними експертами. Але він оточив себе сценаристами, гумористами, аферистами і бізнес-партнерами.
На жаль для Зеленського, ці люди не володіють достатніми компетенціями, щоб зрозуміти, куди тягнуть шостого президента України.
А його ведуть тим же шляхом, яким колись вже Медведчук водив Кучму. Тільки тепер веде Єрмак Зеленського. Але завдання визначають ті ж люди. Зараз поясню, про що я.
У вересні 2000 року був вбитий відомий опозиційно налаштований журналіст і засновник «Української правди» Георгій Гонгадзе. 28 листопада того ж року Олександр Мороз з парламентської трибуни оприлюднив аудіозапис переговорів, які нібито відбувалися між Леонідом Кучмою, тодішнім главою його адміністрації Володимиром Литвином і міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком, котрі свідчили про причетність цих чиновників до вбивства Гонгадзе.
Цей «Касетний скандал» мав для Леоніда Кучми помітні наслідки не лише в Україні, але й загнав Кучму у міжнародну ізоляцію.
В одній з порцій записів, які оприлюднив Микола Мельниченко, йшлося, що за їхньої участі здійснювалося, санкціоноване Леонідом Кучмою, постачання українських систем радіотехнічної розвідки «Кольчуга» до Іраку.
Доказів цьому так і не знайшлося, навіть після того, як американські війська зайшли до Іраку. Але Кучма фактично опинився в ізоляції. Її символом стали безпрецедентні зміни у розсаджуванні учасників Празького саміту НАТО, який відбувся в листопаді 2002 року, ‒ розсадили за французьким, а не англійським алфавітом, щоб Кучма не був сусідою прем'єра Великобританії і президента США.
Через Гонгадзе і підозр щодо продажу «Кольчуг» Кучма став тією особою, котрій не подають руки. І це «затишшя» у стосунках із західними партнерами підштовхнуло Леоніда Кучму до участі у східному інтеграційному утворі - Єдиному економічному просторі, який був ініційований Кремлем, а головним лобістом в Україні був Медведчук. Це серйозно заморозило тоді усі європейські ініціативи.
І якби не Майдан 2004 року, то швидше за все Янукович зробив би Україну частиною Російської Федерації.
Я нагадав вам минуле. А тепер трохи сьогодення.
Почнемо зі звільнення зрозумілого Заходу Гончарука з посади прем'єр-міністра і призначення каламутного Шмигаля. Ця операція Єрмаку вдалася на славу. Тим більше, що Гончарук справді зірок з неба не хапав, але точно не крав. І це найбільше подобалося нашим західним партнерам.
Але Єрмак протяг свого кандидата, не дивлячись на спротив Заходу.
Звільнення з посади міністра оборони Загороднюка, котрий був зорієнтований на НАТО, підтримуваний американцями і британцями, і послідовно переходив на їхні стандарти, запустив більше ніж 30 реформ, було, передовсім, вигідне Кремлю. Тому що Україна і НАТО – це кошмарний сон кремлядей.
А після Мюнхенської конференції з безпеки, коли Загороднюк повідомив, що восени ми отримаємо новий статус від НАТО, усім стало зрозуміло, що його будуть збивати російські лобісти. Так і сталося.
Більше того, Єрмаку вдалося поставити на цю посаду особу, котра задовольнила Кремль.
Першою заявою нового міністра оборони Тарана була відмова від переходу на стандарти НАТО і згортання майже усіх реформ. Його саме для цього й поставили.
Потім посли «Великої сімки» G7 підтримали Генерального прокурора Рябошапку. Але Єрмак домігся його звільнення і на його місце проштовхнув Ірину Венедіктову, котру вже називають Вишинським у спідниці. Нагадую, що Вишинський був важливою персоною сталінських репресій. А тепер, коли приберуть і Ситника, до котрого я не відчуваю симпатій через його низьку якість роботи, то це вб'є ще більший клин між Зеленським і Заходом.
А ще має місце системний буллінг проєвропейських політиків і громадських діячів, котрі працюють за західні гранти. Їх називають «соросятами» і звинувачують у всіх бідах, ніби це вони загнали Україну до того стану, який ми усі бачимо, а не спільні зусилля олігархів, бандитів і політиків з 1991 року.
Загалом, Єрмак таки заганяє Зеленського в ізоляцію. І вийти з цієї ізоляції буде не просто.
А якщо додати до цього всього, що Зеленському, з його ураженим самолюбством, перебуваючому у глибокому стресі, з його дитячими образами розкриє обійми Путін, то Зеленський кинеться до них від безвиході, як колись кинувся Кучма.
Але страждати від наслідків будемо ми з вами. Тому й небезпечний Єрмак і той вектор, за яким веде він Зеленського.
Але коли бицю ведуть на бійню, то ніхто не повідомляє йому про кінечну зупинку. Зеленський не биця. А ось чи готовий він почути, я не впевнений.
І це велика проблема, яка допомагає реалізації російського сценарію. Але у будь-якому випадку допускати реалізації цього сценарію не можна.
Тому завдання усіх прогресивних патріотичних сил сьогодні ‒ об'єднатися і не дозволити реалізувати плани Кремля в Україні. Не дати реалізувати, навіть якщо Зеленський і вся його прислуга проти!
