ЗНАЙ СВОЮ ІСТОРІЮ: Хасуха Магомадов – останній абрек Кавказу

Виміри
31 березня, 19:30

життя, віддане боротьбі за волю народу

30 березня, переклад Останнього Бастіону

28 березня виповнилося 44 роки від дня останнього бою Хасухи Магомадова. Упродовж декількох десятиліть (з 1939 по 1976 рік) щодень він виходив на смертельний, нерівний бій. Хасуха обрав шлях, на який мало хто здатен.

Зустрічатися з сім'єю він мав змогу один раз на місяць, а бувало – на рік. Ночував, де прийдеться: в печерах, у лісі, серед степу. І завжди був насторожі: спав винятково на спині, ставлячи ногу на ногу. Якщо засинав, права нога зісковзувала, і він розплющував очі. Сира земля, розчахнуте, не завжди привітне небо, холодне каміння слугували йому постійним помешканням. Він негоди, дощів і морозів гріла бурка, з якою Хасуха був нерозлучний.

Їв, де прийдеться, що прийдеться, часто голодував. Це було життя людини «поза законом», котру переслідували щодня і цілорічно. На його пошуки споряджалися цілі експедиції, які отаборившись у лісі, по п'ять-шість місяців прочісували околиці.

До нього підсилали провокаторів. Розвідували місцевість з вертольотів. Влаштовували засідки там, де він міг бути на гостинах. Висилали з Чечні цілі сім'ї, які підозрювалися у зв'язках з ним. А Хасуха вільно пересувався під носом у ворогів, писав їм записки, щоб, коли хочуть жити, припинили переслідування.

Перебуваючи у постійній небезпеці, на межі життя і смерті, він навчився бути обережнішим, ніж звір: вухо його стало надчутливим, око – особливо пильним, хода – нечутною, а інтуїція – бездоганною. Сама по собі смерть не лякала Хасуху. Але й поступитися правом ходити вільно по землі він не збирався.

Звісно, йому хотілося жити інакше, адже долі вигнанця, блукача і ворогу не побажаєш. Та Хасуса стійко зносив негаразди, адже – на все воля Аллаха. Віруючий з дитинства, він все життя, де б не перебував – у лісі чи серед поля, у холод і спеку молився, промовляючи намаз. Щоразу під час намазу прохав Аллаха пробачити йому гріхи та не дати йому потрапити живим до рук ворога. Віра допомагала, підтримувала.

Він був схожий на старого вовка з чеченської легенди, що відданий своїй землі, вперто протистоїть жорстокому і нещадному буревію, який здирає з нього шкіру.

Якби абрек розповів про все, чого довелося йому зазнати з того дня, як він вийшов проти режиму, то була б та сповідь по вінця наповнена гіркотою і печалями – вистачило б на сотню людей, котрі вважали свої долі трагічними.

Хасуха був свідком багатьох злочинів, що були здійснені першою державою робітників і селян проти своїх громадян. І мстився він цій владі всіма доступними засобами.  

Влада не залишалася у боргу. Чеченський народ, оголошений в 1944 році злочинним і депортований до Сибіру та Середньої Азії, приречений на вимирання, випив гірку до дна, але зміг повернутися на батьківщину через 13 важких років.

Хасуху Магомадова, останнього з абреків, переслідували до кінця життя. І навіть після смерті. Вбивство хворого, помираючого старого чоловіка було представлене як ліквідація закоренілого, небезпечного злочинця.

Так, в 1976 році редактор республіканської газети «Грозненський робітник» Д. Безуглий під псевдо Д.Корнілов опублікував статтю «Під покровом Корану», в якій змалював Хасуху Магомадова бандитом з великої дороги і ворогом радянської влади. Кожен друкований орган часів Совєтів був рупором офіційної політики та ідеології. Але «Грозненський робітник» за Д.Безуглого, співробітника КДБ, став відверто шовіністичним.

Друкованому слову у той час вірили. І керована Безуглим газета могла сфальшувати матеріал проти будь-якого поважного чи високопоставленого чеченця або інгуша. Готувала подібні матеріали, зазвичай, з відома і за дорученням КДБ.

Хасухі інкримінували участь у змові з метою повалення Радянської влади і повстання горців, котрі вимагали відокремлення Кавказу від Радянського Союзу, і вбивство п'ятдесяти трьох партійних адміністративних працівників (замовчуючи при цьому те, що Хасуха таким чином рятувався від вірної смерті і мстився за злочини). Сила партійної преси, за якою стояла держава, у той час була такою, що небагато сміливців могли виступити проти неї.

Хасуху влада оголосила ворогом чеченського народу. Але самі чеченці зберегли в пам'яті інший образ відважного абрека.  

 ***

«ДОВІДКА (КДБ) про обставини виявлення і ліквідації державного злочинця МАГОМАДОВА Х. 28 березня 1976 року неподалік від селища Беной Асланбек-Шеріповської сільради Радянського (нині Шатойськогои- Ш.А.) району Чечено-Інгушської АРСР був ліквідований державний злочинець політбандит МАГОМАДОВ Х. МАГОМАДОВ Хасуха, 1905 року народження, уродженець села Гатен-Кале Радянського (нині Шатойського – Ш.А.) району Чечено-Інгушської АРСР, чеченець.  

В 1939 році, після вбивства одного з мешканців хутору Баслага, перейшов на нелегальне становище і перебував у складі різних злочинних політугрупувань до 1955 року. З 1955 року переховувався з допомогою спільників в гірських лісових місцевостях Радянського району Чечено-Інгушської АРСР.

Лише з 1944 по 1951 роки МАГОМАДОВ Х. у складі зазначених банд брав участь в 194 бандитських проявах, зокрема, в 33 вбивствах і 10 пораненнях працівників партійно-радянського активу, органів держбезпеки і міліції.

За період перебування на нелегальному становищі МАГОМАДОВ Х. особисто здійснив більше 30 вбивств. 29 листопада 1974 року під час проведення операції з його затримання МАГОМАДОВ Х. був поранений. Але йому вдалося втекти від переслідування оперативної групи та сховатися.

В цій операції від кулі бандита загинув начальник Радянського РВ КДБ підполковник САЛЬКО Г.К.

28 березня 1976 року МАГОМАДОВ Х., озброєний гвинтівкою і пістолетом, з великою кількістю набоїв був виявлений мешканцями в ущелині поблизу селища Беной Асланбек-Шеріповської сільради Радянського району Чечено-Інгушської АРСР. Під час проведення операції був вбитий. При цьому політбандитом був смертельно поранений робітник радгоспу «Ленінський шлях» дружинник ЧАБДАРХАНОВ Сайд-Селім.

Під час проведення операції зі знищення бандита виявили сміливість і відвагу співробітники МВС, КДБ і солдати в/ч 3394.

МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ Чечено-Інгушської АРСР полковник міліції А.Ф. БУЗ».

***

Як бачимо з процитованого документа, вбивство важкохворого 70-річного старого чоловіка, котрий прийшов умирати на цвинтар, було подане радянськими чекістами як «успішна» операція з ліквідації особливо небезпечного «державного злочинця» і «політичного бандита».

Відділ моніторингу
Кавказ-Центр

Автор : Вадим Демиденко
Читайте також:
Чи варто взагалі забороняти традиційну символіку прикриваючись «боротьбою з нацизмом»?
30 травня, 09:17
Масова зрада є чорною плямою на репутації спецслужби.
21 травня, 13:56
Чому мовчать ягнята зі служб, у яких обов’язок боротися з систематичними розкраданнями державного та місцевих бюджетів?
18 травня, 21:16