Зробімо Україну величною на радість собі та нащадкам
Наша доля вирішуватиметься не в Москві, Брюсселі чи Вашинґтоні, а нами на полі бою. Тільки ми, українці, здатні зберегти свою Батьківщину.
Чесно кажучи, був вражений неадекватним висвітленням американських виборів у більшості українських ЗМІ, де аналітику підмінила відверта пропаганда і вболівання за одного кандидата. Ніби від статей на сторінках «жовтої» ґрантової преси й справді залежала доля виборів за Атлантичним океаном.
Одного разу вже наступивши на ці граблі (нагадаю, це було 2016 року), коли активісти на зарплаті знову намагалися втягнути Україну у непотрібні розбірки. Добре, що вдалося уникнути скандалу й тиску адміністрації Дональда Трампа,бо ж вітчизняні ґрантожери відверто «топили» за Гіларі Клінтон.
Але ще більш вражений наскільки імпотентна частина мешканців України (співгромадянами назвати їх важко) надіється на будь-кого, крім себе... Результат виборів-2024 у США — це сигнал того, що нам все більше треба брати відповідальність на себе та орієнтуватися на власні сили.
Позиція партнерів (в України досі немає союзників) радше буде визначатися тим чи ми доведемо, що Україна — актив, а не пасив, шанс, а не проблема. Світу й передусім нам самим потрібна Велика Сильна Суб'єктна Україна — гарант і творець спокою у цій надважливій ділянці планети.
І це наша домашня робота, наш план перемоги, всі пункти якого криються у нас самих! Закінчився час воювати одним пальчиком у пів сили, оскільки екзистенційні війни так не виграють.
Тож замість того, щоби добивати себе психологічною депресивною дилемою, яка політика союзників нам краща: «Жах без кінця чи жахливий кінець», займімося «смертю ворогів». Це заспокоює найкраще.
Ну й звісно «Зробимо Україну Великою та Величною».... Велика Нація потребує Величної Держави, а ця держава перезасновується нині «із пожеж війни та полум'я вогнів», як співається у славні Організації українських націоналістів.
