11 грудня 1994 року росія вдерлася до Чечні. Почалася масштабна війна

За час агресії російські війська вбили 255 тисяч чеченців, зокрема й 42 000 дітей.

11 грудня 1994 року російські окупанти вдерлися до Чечні.

Російське військове угруповання чисельністю від 90 до 120 тисяч солдатів і офіцерів та близько 6 тисяч одиниць військової техніки вдерлися до ЧРІ з боку Інгушетії, Дагестану та Ставропольського краю.

Колони бронетехніки рушили на чеченську столицю.

Авіація бомбила міста та села, коли в них ще працювали лікарні, пологові будинки, школи.

Гірські та передгірні селища Чечні також зазнали бомбардувань та артобстрілів.

З початку агресії росія не перебирала засобами. Застосовувалися заборонені види зброї: кулькові та голчасті, касетні та вакуумні бомби, були численні випадки хімічних отруєнь.

Наслідки хімічних атак у Чечні відчувають досі.

Сьогодні сотні тисяч чеченців розпорошені по всьому світу.

Навіть за даними проросійського маріонеткового режиму, у Чечні було зафіксовано 23 таємні масові поховання (за даними чеченської сторони їх понад 60).

Матеріальні збитки, завдані росією, обчислюються цифрою в 300 мільярдів доларів США.

Насадивши в Чечні маріонетковий режим зрадників та віровідступників, Москва оголосила про свою перемогу.

Після масованих бомбардувань чеченських міст і артилерійських обстрілів сіл, після зачисток і терору щодо мирного населення (жінок і дітей), після того, як тотальний терор охопив увесь Кавказ, не лише мусульмани, але і всі вільні люди у світі зненавиділи російських окупантів.

Або як писав про це в минулому столітті російський офіцер Лев учасник вічної Кавказької війни, «люди відчувають до росіян такі огидні відчуття, набагато більші, ніж просто ненависть».

Фальшивий блиск телевізійної картинки «відновленої» Чечні не змінюють цієї ситуації.

Чеченські бійці біля знищених російських танків. На початку війни одна з колон зі 120 російських танків та бронетранспортерів втратила відразу 105 з них. 

Росія програла, тому що ця війна стала школою ненависті та жорстокості для сотень тисяч молодих людей, чиї родичі були закатовані у сирих підвалах «Чєрнокозово» та в особистих камерах катувань посіпак Кадирова.

росія навчила жорстокості, тих, чиї рідні та близькі або безвісти зникли, або їх спотворені тортурами тіла були продані родичам загиблих. Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!

Російські окупанти добре воювали проти жінок, дітей, та батьків чеченських воїнів

Чинячи звірства на Кавказі, російське суспільство в злісному безсиллі мстилося за програне 20-е століття, яке, як їм обіцяли, мало стати століттям росії.

Вони мстилися за втрату колоній і сателітів, що розбіглися від них, за зруйновану імперію зла і за побудований ними на неї уламки бандитський русизм.

А війна виявилася таким виграшним піар-ходом для путіна тільки тому, що він торкнувся глибинних пластів російської колективної підсвідомості — ностальгію за втраченим почуттям фальшивої величі російської нації, яка за такої політики її керівництва і такого ставлення до народів сама стає ізгоєм не лише в колишніх колоніях, але й у всьому світі.

Ще в 1993 році Джохар Дудаєв попереджав: якщо не зупинити росію в Чечні світ чекає нова російська загроза, нова війна та нове кровопролиття.

На заході та на т.зв. «Ісламському» сході слова Джохара пропустили повз вуха і продовжили загравання з росією, розраховуючи на те, що наситившись чеченською кров'ю Москва заспокоїться.

Але події вже новітньої історії показали, що Джохар Дудаєв тоді мав рацію.