Роковини смерті президента вільної Ічкерії Джохара Дудаєва

Ракетний удар по місцевості, де перебував чеченський лідер, завдано тієї миті, коли він розмовляв супутниковим телефоном із Москвою...
27 років тому, пізно ввечері 21 квітня 1996 року, у результаті російського теракту загинув президент Ічкерії генерал Джохар Дудаєв.
Несподіваного ракетного удару по Дудаєву було завдано у момент, коли він мав розмову супутниковим зв'язком із депутатом Державної Думи К онстантіном Боровим, неподалік від села Гехі-Чу на заході Чечні.
Відомо, що російське керівництво в особі Боріса Єльцина сподівалося, що з вбивством Джохара всенародний опір у ЧРІ припиниться, і війна швидко закінчиться.
Однак подальші події показали, що надіям Кремля не судилося виправдатися, адже під час першої російсько-чеченської війни окупанти були вигнані з Ічкерії, тому операція з ліквідації стала кроком відчаю окупантів.
Того квітневого дня у повітря здійнялися два бойові літаки Су-25, ці сталеві "яструби" Кремля полетіли у Чечню вбивати не просто людину, а справжнього провідника нації, Героя, Чин якого житиме у віках.
Подальшим слідством встановлено, що у спланованому теракті проти Дудаєва були замішані не тільки спеціальні служби РФ, а й США; вище військово-політичне керівництво цих країн безпосередньо курувало хід операції.
Співробітники кремлівської Федеральної служби контррозвідки завдяки американській сучасній техніці запеленгували сигнал супутникового телефону Джохара Дудаєва у районі села Гехі-Чу, а затим спрямували туди ракети.
За однією з версій чеченців, координати місцеперебування Дудаєва були передані російській стороні, за прямою вказівкою адміністрації президента Білла Клінтона, Агентством Національної Безпеки США.
Воно відстежувало сеанси супутникового зв'язку чеченського президента, що користувався мобільною телефонною системою "ІНМАРСАТ".
Наказ про організацію теракту був відданий особисто Борісом Єльциним, ініціатори та виконавці теракту були нагороджені золотими зірками героїв Росії.
В одному з інтерв'ю Дудаєв говорив, що «Росія зникне, коли зійде Українське сонце», і мав рацію – воно вже сходить, наше переможне Сонце свободи для всіх поневолених Москвою народів.