27 вересня в історії
Світло науки й тіні злочинів: 27 вересня крізь призму історії.
1389 — народився Козімо Медічі-старший, флорентійський банкір і державний діяч, засновник однієї з головних ліній династії Медічі, яка правила Флоренцією протягом століття.
1540 — Папа Римський Павло III затвердив статут створеного шістьма роками раніше Ігнатієм Лойолою ордену єзуїтів — Товариства Ісуса.
1672 — Королівська Африканська компанія (Англія) отримала монопольне право на торгівлю рабами з Африки.
1822 — Жан-Франсуа Шампольйон повідомив про розшифрування Розетського каменя — гранітної плити, знайденої 1799 року в містечку Розетта неподалік Александрії.
Цей артефакт був цінним тим, що на ньому містилися три однакові за змістом тексти: два давньоєгипетською мовою — ієрогліфами та демотичним письмом, і один — давньогрецькою. Завдяки знанню грецької мови лінгвістам вдалося розшифрувати єгипетські ієрогліфи.
1825 — в Англії розпочався рух першою залізницею. Паротяг, сконструйований Джорджем Стефенсоном, провіз поїзд із 450 пасажирами з Дарлінгтона до Стоктона зі швидкістю 24 км/год.
1941 — в окупованому Києві оприлюднено наказ німецького коменданта під назвою «Усім жидам міста Києва».
Євреям було наказано зібрати необхідні речі й з’явитися на збірний пункт у районі Бабиного Яру «для евакуації».
1977 — перша атомна станція України — Чорнобильська АЕС — підключена до енергосистеми країни. Промисловий струм дав перший енергоблок потужністю один мільйон кіловат.
1990 — СРСР вступив до Інтерполу.
1991 — відбувся XXII надзвичайний позачерговий з’їзд ВЛКСМ.
На порядку денному було одне питання — про подальшу долю комсомольської організації. З’їзд ухвалив рішення покласти край існуванню ВЛКСМ.
1993 — абхазькі ополченці за підтримки росії відбили у грузинів Сухумі, влаштувавши в місті криваву різанину.
Розраховуючи на перемир’я, у Сухумі залишалася велика кількість грузинських мирних жителів. Загинули близько тисячі з них. Масові розстріли, катування і зґвалтування на вулицях, у дворах та будинках здійснювали абхазькі вояки, підрозділи Конфедерації народів Кавказу, російські козаки. Жертвами різанини ставали іноді й абхази, які намагалися укривати грузинів.
Цього дня, серед інших, були закатовані й розстріляні співробітники прогрузинського уряду Абхазії різних національностей: голова Ради міністрів Абхазії, грузин Жіулі Шартава, держрадник Вахтанг Гегелашвілі, співробітник Радміну вірменин Сумбат Саакян, міністр промисловості абхаз Рауль Ешба, мер Сухумі грузин Гурам Габіскірія та інші.
Окремі російські, абхазькі й кавказькі бійці виявляли неймовірну жорстокість щодо цивільного населення. За свідченнями письменника Тамаза Надареішвілі, у Сухумі була зґвалтована, жорстоко вбита й розчленована дівчина. Поруч з її останками залишили записку: «Як ці частини тіла більше не поєднати, так і Абхазії з Грузією не будуть більше разом».
Точна кількість загиблих під час етнічних чисток залишається предметом дискусій: за різними оцінками, від 8 000 до 10 000 осіб (без урахування цивільних, убитих у 1998 році під час сепаратистського наступу на Гальський район). Приблизно від 200 до 250 тисяч етнічних грузинів були вигнані зі своїх осель. Кампанія етнічних чисток також торкнулася вірмен, греків, поміркованих абхазів та інших етнічних груп, що проживали в Абхазії. Було знищено понад 20 000 будинків, які належали етнічним грузинам. Сотні шкіл, дитячих садків, церков, лікарень, історичних пам’яток були розграбовані й зруйновані.
Національна доповідь Державного департаменту США 1994 року описувала сцени масових порушень прав людини, що підтвердила і «Human Rights Watch» на основі власних досліджень. У ній зазначалося:
Абхазькі сепаратистські сили коїли масові злочини проти грузинського цивільного населення, вбиваючи багатьох жінок, дітей і людей похилого віку, беручи одних у заручники й катуючи інших... Вони також убили чимало грузинських цивільних осіб, які залишилися на захопленій абхазами території.
Сепаратисти створили атмосферу терору проти грузинської більшості населення, хоча постраждали й інші національності. За деякими повідомленнями, до скоєння звірств разом із місцевими абхазькими військами були причетні чеченці та інші вихідці з Північного Кавказу (Російська Федерація). Ті, хто втік з Абхазії, надали численні свідчення про злочини: убивства цивільних без огляду на вік і стать, а також тіла з ознаками жорстоких катувань.
Після закінчення війни уряд Сакартвело, ООН, ОБСЄ, а також самі біженці почали збирати докази геноциду, етнічних чисток і депортацій, здійснюваних абхазькою стороною в ході конфлікту. У 1994 та 1996 роках ОБСЄ під час Будапештського саміту офіційно визнала етнічні чистки грузинів в Абхазії та засудила «виконавців воєнних злочинів, скоєних під час конфлікту».
