Альцгеймер у смартфоні

Часи стоять непевні, боязка людина сьогодні остережеться навіть з випадковим попутником у маршрутці зачіпати теми, переяложені у вчорашніх вечірніх ток-шоу. Ба, найневинніша заувага щодо на порядок кращої глини буквально ще років двадцять тому, чи натяк на реальне існування сусіди, щепленого від ковіду Пфайзером, загрожує можливістю почути розлогу характеристику вашого нікудишнього внутрішнього світу.

Ви нарешті дізнаєтесь, і чому таких як ви ще земля носить, і хто була ваша мама, і як вбивав свого брата Петро Порошенко. А попутник сам бачив! Натякніть бидлу про Степана (не обов´язково й Бандеру), Ванькá (авжеж – не Георгія, але теж Жукова) і ви можете не дотягти до кінця епохи бідності. Ось тут ілюстрація!

А побіжне те, що коли купа наддніпрянських мужиків, потупивши очі, навіть приступно огризнутися отій аморальній дівзулі не посміла, терпіти нам клоуна – не перетерпіти. Бо цей «страстотерпець» обраний не лише дівзулею, а й її маршрутним оточенням.

Відтак, про гаряче, зелене і чужинське – згодом. У творчих планах є й намір задовольнити бажання гарного і близького колеги почути від нас що-небудь про «великого кормчого». Ні, не про Мао. Відразу вмощуємо жирну крапку над «і»   ̶  паскудного, шановний друже, не дочекаєтесь. Оскільки порівнювати нині практикуючого «кормчого» не тільки з попередником, а й з будь-якою забісованою недолугістю – марна справа, все одно, що змагатися з пасатом при справлянні фізіології.

Налаштованим на «всю правду про шоколадного баригу» колегам співчуваємо, бо кондовому українцю не гоже так апетитно споживати помиї з чорного рота Недоумендель. Ще пополемізуємо про відсоток хомо з ознаками сапієнс, який, абсолютно ні з чим не рахуючись, впритул не хоче бачити реалії. Мishful, так би мовити, thinking.

На жаль, уся практика сучасного блогерства потверджує неможливість промити очі зашореного плебсу – заперечення незручних істин для публіки з #нікакойразніцей є останнім засобом, який уберігає її сколошмачену психіку від повного різнобою залишків півкуль головного мозку.

А зараз штрих до діянь чиновного люду. Відсторонено від партійної належності і внутрішнього світу, але в контексті Альцгеймера.

Певно, комусь з-поміж вас теж довелося ходити сімома колами пекла, реєструючи громадське об´єднання, чийсь осередок, ОСББ, фракцію, деномінацію, крило, клуб, секту. Ось і авторові днями знову випало викопати сокиру війни з адміністративним молохом – пробує змінити прізвище переобраного керівника організації у Відділі державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Департаменту державної реєстрації та нотаріату України.

Погодьмось, навіть сама назва органу насторожує, є в ній щось кафкіанське. Від дидз… диджиталізації. У тому диджиталізованому світі,  де гончаруки гасають на самокатах, малюськи визирають з-під столу і степанови підпрацьовують вантажниками, проста як хвіртка справа постає катаклізмом Лівобережжя…

Каємось, не стачило фронди – мовчки, згнітивши українську волелюбну душу, прошепотіли: «А будьте ви всі…» і добу заповнювали більше дев'яти тисяч (!) клітинок в ідіотській формі від Альцгеймера.

Змінилися п’ять букв прізвища та локація букв в ініціалах. Було «Х.Y.», стало «Y.X.». Це точно не зачепить нічиїх юридичних підвалин, жодним чином не позначиться на середній заробітній платі і пенсійному забезпеченні, принаймні, найближчими місяцями, не вплине на демографічну ситуацію, не відверне локдауну, залишить байдужими як 73-відсоткову зелену більшість, так і 18-відсоткову нормальну меншість. Та щоби держава визнала цю значущу винятково для локальної організації зміну, довелося випитувати ідентифікаційні коди, вік, телефони та імейли у вісімдесяти громадян!

Гумор не чорний – чорнющий. Адже деякі вписані у форму 4 номери мобілок виведуть надто ревного реєстратора прямісінько на той світ, до пана Харона – декількох фізичних осіб, котрі у сивій давнині засновували нашу секту, фізично вже давно немає з цього боку перевозу!

Під миготіння клітинок «включений/виключений», «член/голова/заступник» накотило воцерковлене: Боже-боже, і якого ханатка ще й отих вже не сущих, і тим паче вже не засновників, тривожити?! Ні страму у мінюста, ні совісті.

А оце: якщо активіст з якихось причин відмовився надати електронну адресу, бо е-ящик – як і ідентифікаційний код, вакцинацію і 5th Generation – вважає підступом піндоського диявола, треба було у відповідні десятки клітинок вбивати: «інші засоби зв’язку відсутні». Це, видать, у когось із людиноненависників не склалося з дефісом-прочерком.

Окремо взятий державний реєстратор, котрому за посадою велено мурижити клієнтуру, ні в чому не винуватий. Наш візаві, ще ювенільного статусу посадовець добросовісно і ввічливо перераховував протоколи, документи правочинності, сторінки зловісної форми 4 у п'яти конфігураціях, розгорнуті відомості, зокрема й на покійників, і то вже таке, що довелося ту сотню сторінок тричі передруковувати.

Але! Можливо й здалося, але ні-ні та й зблисне під бровами над маскою зловтіха, ага – ось ти й попався, голубе. Мовляв, ніякий ти не тертий горобець, не синиця в рукаві і, що образливо – не журавель у небі.

Наполягати не станемо, але є усі підстави лякатися, що оце на наших очах й формується типовий служка, котрому «Дія» – не дія, а шаблони «згідно протоколу» і «головуючий по першому питанню» намертво в'їдаються в чиновне єство і навіки відіб’ють охоту до солов’їної. Бо в ній – правопис, доцільність і краса, а тут – кліше, маразм і неписьменність.

А ось іще підленька опінійка «кусь» пацючком із-за спини: у часи гарної глини, всуціль молодих дівчат, кленових мостів і вороних коней колізія з реєстрацією тієї ж первинної ланки Всесоюзного товариства боротьби за тверезість не вартувала би й ламаного шеляга! Було моргнув, пошелестів пальцями, ногою підсунув під стіл торбину і усі форми спрощуються до приязної посмішки у відповідь і пропозиції дружити сім'ями! Хе-хе, згадала баба дівера. Корупціонера.

Кафкою ще відчутніше потягло, коли у приміщенні облдержадміністрації, де ми умовляли своє зневажене «я» бути толерантнішим, потойбічний голос з харківським акцентом оголосив евакуацію через чергове мінування комусь ненависного приміщення. Зловили себе на крамолі – і ми того «підривника» розуміємо!

Чиновний люд у масках німотним потоком скотився східцями, протиснувся через турнікет мимо озброєних до зубів бодігардів, з усіх сил намагаючись не показати, який він радий несподіваному ковтку свіжого повітря у розпал робочого дня.

У пана Франца Кафки поневіряння землеміра К. світом абсурду так і не добігли кінця – роман «Замок» залишився незавершеним. І нас у потоці евакуйованих із місцевого «замку» пробило на риторику: а оцьому абсурду кінець буде?

P.S. Чуємо й опонентів, мовляв, з лайном когось змішати – не поле перейти, де конструктив? Ось.

За необхідності зареєструвати зміну керівника будь-якої організації слід передбачити подання наступного пакету паперів і доказів: світлини обох (колишнього й нового) анфас і профіль у кольорі і сепії, відбитки усіх пальців включно з ногами, геометрію руки, відбиток сітчатки ока, динаміку відтворення підпису у відеоформаті, фрагмент голосу, мазки на флору й цитологію, архівну довідку про перебування родичів під монголо-татарським ярмом, характеристику з останнього місця відпочинку, квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за останні десять років, нотаріально засвідчену декларацію про майновий стан і доходи фізичної особи на державній та основних мовах Євросоюзу, охват грудей і стегон у сантиметрах і дюймах.