Артем Шило: обличчя корупції епохи війни
Історія про те, як офіцер СБУ перетворився на оператора транснаціональних схем із російським слідом, залишаючись під прикриттям держави.
Повертаючись до «героя».
Наприкінці травня Вищий антикорупційний суд України затвердив дві угоди зі слідством у справі про масштабні розкрадання в «Укрзалізниці». Звинувачення стосуються схем, у яких фігурують народний депутат Віктор Бондар і колишній офіцер СБУ Артем Шило — один із найскандальніших представників силових структур часів війни.
Першим на угоду пішов представник фірми «УЗелектро» Денис Хом’яков: він отримав 7 років умовно із зобов’язанням компенсувати 1 млн гривень збитків і співпрацювати зі слідством. Друга — екстрадована з Болгарії директорка компанії Наталія Колташева. Суд також дав їй 7 років умовно, стягнув 1 млн гривень і конфіскував додатково 54,6 млн гривень із рахунків «УЗелектро». Решта фігурантів, у тому числі Шило, завершили ознайомлення зі справою. Обвинувальний акт готовий до передачі до суду. Якраз минув трохи більше як рік з початку цієї кримінальної історії. Час згадати всі подробиці.
Консільєрі в погонах
Слідство НАБУ прямо вказує: Артем Шило виступав не просто як учасник, а як організатор організованої злочинної групи, що діяла всередині державної «Укрзалізниці» з 2021 по 2023 рік. Використовуючи службове становище в СБУ, він забезпечував «кришу» для схем, легалізуючи поставки потрібних підрядників через фіктивні загрози національній безпеці. Під його підписом від імені СБУ розсилалися листи, що блокували конкурентів і давали зелене світло фіктивним тендерам. Ключовим бенефіціаром схеми була фірма «УЗелектро», пов’язана з російсько-білоруським капіталом, яка постачала трансформатори та кабельно-провідникову продукцію за завищеними вдвічі цінами. Товари завозилися через болгарські прокладки і оплачувалися державними грошима. Збиток, завданий «Укрзалізниці», перевищив 210 млн гривень.
Ці кошти потім переводилися в готівку через мережі підставних компаній, переказувалися за кордон і вкладалися в нерухомість та розкіш. За даними журналістських розслідувань Bihus.info, NGL.media та OCCRP, Артем Шило збудував імперію на довірених особах — дружині Ірині, батькові, водієві та кумам.
На них були оформлені квартири в елітних ЖК Києва, мережа салонів краси, барів і кафе, а також автопарк із Mercedes і Toyota. Особливу увагу привертає портфель із дев’яти об’єктів нерухомості в Дубаї на суму понад $4,3 млн, придбаних у 2021–2022 роках і проданих одразу після початку журналістських розслідувань. Через рахунки ФОП його дружини проходили багатомільйонні обороти, у той час як сам Шило не тільки не втрачав доступ до влади, а й зміцнював свій вплив — спочатку в СБУ, потім уже як радник в Офісі президента.
У розпорядженні сім’ї був також бар «365» у ТРЦ Smart Plaza, який, за словами журналістів, приносив стабільно високу готівку й функціонував як зручне місце для легалізації «тіньових» потоків. Офіційно заклад належав знайомим дружини, але фактично контролювався оточенням Шила. Згадується і нерухомість в Одесі, де через пов’язаних осіб Шило контролював кілька комерційних приміщень у прибережній зоні — частина з них була оперативно переоформлена на третіх осіб у той самий період, коли спецслужби розпочали процес арештів.
Крім того, моніторинг вказує на системну скупку активів у період між 2020 і 2022 роками — тоді, коли Шило офіційно отримував зарплату в СБУ. У 2021 році, на тлі бурхливого зростання його тіньового впливу в «Укрзалізниці», тільки на ім’я його дружини було оформлено чотири об’єкти елітної житлової нерухомості. У той самий час у Києві з’явився бізнес-салон краси преміум-класу, відкритий без залучення зовнішнього фінансування — попри відсутність задекларованих доходів у сім’ї. Все це підтверджує: мова йде не про побутову корупцію, а про стійку вертикаль збагачення з чіткою логістикою й розподілом активів.
Політичний дах, російський слід і втеча в армію
Після відходу з СБУ Шило не зник із системи — його офіцером з особливими дорученнями, а пізніше він опинився в ОП, де опікувався інфраструктурою. У цей же період, за даними ЗМІ, він почав тісну співпрацю із заступником глави ОП Олегом Татаровим. Їх пов’язували не тільки політичні інтереси, а й академічне середовище — мати Шила і Татаров входили до однієї редколегії в ХНУВС.
Найбільш тривожний епізод — причетність Шила до видачі української ліцензії російському бренду 1xBet. Навіть після початку повномасштабної війни компанія отримала допуск на ринок, а сам Шило, як повідомляли деякі ЗМІ, нібито особисто опікувався її легалізацією. Його також помічали на закритих заходах із представниками гральної мафії та кримінальними авторитетами.
Навесні 2024 року, після затримання, Шило вийшов під заставу в 30 млн гривень. Зараз, за інформацією видання «Цензор.НЕТ» і ряду джерел у військових колах, він робить спроби «мобілізуватися» — отримати захисний статус бійця ЗСУ, щоб відтягнути суд і уникнути вироку. За даними депутатів, йому вже підшукують «тепле місце» в тилу.
Історія Артема Шила — це не просто справа про мільйони, вкрадені у держави. Це історія про те, як офіцер СБУ перетворився на оператора транснаціональних схем із російським слідом, при цьому залишаючись під прикриттям держави. Сьогодні слідство завершено, докази зібрано, а ключові спільники дали свідчення. І навіть якщо тепер Шило не отримає вирок, не опиниться на лаві підсудних і не понесе реального покарання — це стане остаточним підтвердженням краху антикорупційної реформи України.
Шило — не виняток, він — прецедент. Якщо держава не впорається з ним, десятки таких же «офіцерів за дорученням» продовжать збагачуватися під прикриттям війни.
