Банда «Лужники» та її українські зв'язки
Окупантам під силу занурити в темряву значну частину України і без обстрілу.
Атакувати громадянську інфраструктуру, влаштувати «хаос та кам'яний вік», щоб змусити Україну до переговорів — у цьому нова стратегія та остання надія московського фюрера.
Щодня російські терористи б'ють за енергетичною системою нашої країни ракетами та дронами-камікадзе. Z-патріоти вимагають «жестити», і тут може стати в нагоді московська банда «Лужники». Їй під силу занурити в темряву значну частину України і без обстрілу.
1. «Лужніковська» братва та дерибан української енергетики
Не маючи нагоди впоратися з нами на полі бою, і по суті програвши конвенційну війну, ворог перейшов до відкритого терору. Після атаки 10 жовтня кремлівський маніяк визнав військовий злочин: «На пропозицію Міноборони та за планом Генштабу по об'єктах енергетики України було завдано масованого удару».
Той удар не був першим. 17 вересня рф обстріляла Слов'янську ТЕС, 27-го залишила без електрики Харків. Трохи раніше за крилаті ракети росіяни «вимкнули» світло в 4 регіонах, потім була атака на Південно-українську АЕС. А 18 жовтня Президент України підсумував: ворогові вдалося знищити 30% електростанцій.
«Перетворимо Україну на Сирію 2015! Генерал мороз поставить х***ів на коліна!», — закликають не лише Шарікови на кшталт Царьова, а й лідери країни-терориста. Представники антицивілізації більше не маскуються. І задля досягнення мети кремлю необов'язково витрачати ракети. Він має придворних, яким у 90-ті «перепали» об'єкти життєво важливої інфраструктури в Україні. Їм публічно нарікають на рідних московських болотах: «Зупиніть роботу ваших підприємств, треба паралізувати українську енергетику».
Ось про цих придворних путіна ми сьогодні й поговоримо.
Але спочатку давайте подивимося — від кого залежить світло та тепло в наших будинках.
Держава контролює близько 20% ринку розподілу електроенергії. Інші 80% роздерибанили «жодного разу не проросійські»: Ахметов, Бойко, Льовочкін, Суркіси, Медведчук, Григоришин, Коломойський, і… Московська ОЗУ «Лужники».
Ахметов – лідер: має контрольні пакети 5 обленерго, плюс частки в Кіровоградобленерго та Хмельницькобленерго. Від нього залежить, чи будуть з електроенергією найближчої зими понад п'ять мільйонів споживачів, і зокрема на Київщині.
Другу позицію займає держава – за нею обленерго у Черкасах, Миколаєві, Хмельницьку, Харкові, Запоріжжі, Тернополі, плюс частки у Сумахобленерго та Одесаобленерго.
Головні герої цього матеріалу мають третю за розміром частку в енергетиці та називаються «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна».
Далі у списку ті, хто роздерибанив галузь – Коломойський, Боголюбов та Григоришин, вони спільно контролюють Полтаваобленерго, Чернігів-, Суми-.
Григоришин – це російський олігарх, який став українцем за Порошенка, і він також володіє Луганськобленерго та Вінницяобленерго, має частки в обленерго Черкас та Волині.
Одіозний клан Суркісов-Медведчук контролює Львівобленерго та Прикарпаттяобленерго, а ще має 36% у Запоріжжіобленерго.
Новинський має чверть у Харківобленерго.
У Юлії Льовочкіної 100% Закарпаттяобленерго.
Юрій Бойко контролює Волиньобленерго. Йому належить найбільша харківська ТЕЦ-5, яка навесні зупиняла виробництво електричної та теплової енергії через високу ціну на газ. Влітку мер Харкова І. Терехов вимагав негайної націоналізації теплоцентралі, пояснюючи, що власник (який належить до забороненої «ОПЗЖ») не виконує зобов'язань.
Що ж до «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна», вона зареєстрована в нашій країні лише у вересні 2019 року і є товариством з обмеженою відповідальністю. Причому основним видом діяльності ТОВ є «Консультування з питань комерційної діяльності та управління».
А засновником «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» є майже однойменна «ВС Енерджі Інтернейшнл Н.В.», зареєстрована в Нідерландах. На сайті компанії йдеться, що її бенефіціарами є громадяни Євросоюзу, які жертвують на українську армію мільйони та посилають російський військовий корабель за всім відомим курсом.
Але «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» — це лише одна з 44 компаній фінансово-промислової групи VS Energy, яку у десятках журналістських розслідувань ототожнюють із злочинною організацією «Лужники».
Тієї ж думки дотримуються і детективи Державного бюро розслідувань, які після повномасштабного вторгнення розворушили старі справи «лужниківських».
За версією слідства, група росіян заволоділа в Україні активами критичної інфраструктури шляхом махінацій. І росіяни ці – амбасадори путінського режиму: Олександр Бабаков, Євген Гінер, Михайло Воєводін. Усі троє перебувають у базі путінських злочинців, яку веде «Форум Вільної Росії».
Розслідування ведеться за 5 статтями КК України, серед яких і шахрайство (за допомогою якого українські обленерго опинилися у росіян), і зазіхання на територіальну цілісність України, і дії, націлені на зміну конституційного ладу.
Прокурор намагався накласти арешт на пакети акцій п'яти обленерго, визнавши їх речовими доказами. Але українські суди двічі відмовили.
Мотивування рішення апеляційного суду виглядає так, ніби з 24 лютого нічого не змінилося (тоді як змінилося все: і ризики для держави, і законодавство).
Суди послалися на ту обставину, що номінальними власниками є латвійські та німецькі менеджери. Мовляв, слідство не довело зв'язку «лужниківців» із номіналами.
Номінальними власниками «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» є громадяни Латвії: Вілліс Дамбінс, Валтс Вігантс, Артурс Альтбергс. Двоє з них фігурують в архівах Panama Papers як довірені особи Бабакова, його дочки Ольги та пана Гінера. У 1995 р. Дамбінс і Вігантс були заарештовані за звинуваченням у службовому підробленні у зв'язку з їхньою роботою в російському Lainbanka, через який Міноборони росії переводило пенсії своїм військовим.
Є серед бенефіціарів та двоє громадян Німеччини — це менеджер угруповання Олег Сізерман та « друга половинка» одного з лідерів ОЗУ. Частку Гінера в обленерго фіксує його дружина Марина Ярославська.
Прокуратура наполягала, що «корпоративний вплив власників ключового пакету акцій може використовуватись для фінансування військової агресії та підриву обороноздатності, відключення об'єктів військової інфраструктури від електропостачання». Але судді лишилися глухі.
Цікаво, що інтереси «лужниківців» захистили ті ж представники Київського апеляційного суду Росік, Ященко та Рибак, які відпустили зрадницю Аллу Душкіну. Київська педагогиня мітила в міністри окупаційного уряду та передавала ворогам координати ЗСУ, але була відпущена під заставу та втекла. Хоча 14 квітня ухвалили норму, яка дозволяє брати підозрюваних у держзраді під варту без застави.
2. Що таке ОЗУ «Лужники». Трішки історії
Бабаков, Воєводін та Гінер розпочинали свій бізнес у 1993 році на речовому ринку в Лужниках (Москва) разом із покійним Максимом Курочкіним. Суть діяльності типова для тих часів: трясти власників кіосків, збирати данину, давати «дах». 1996-го з дозволу мера Москви на ринку з'явилася т.зв. "Моментальна лотерея" (гра в наперстки), та інші способи "розведення азартних лохів". Так було започатковано гральний бізнес, який «лужниківці» розвивають досі.
Тоді лужниківську братву називали словацькою, бо у схемі засвітилася словацька компанія «Східнословацькі електростанції». Керував процесом приватизації Олександр Гарез, в офіційній біографії якого йдеться: «У середині 2000-х на користь клієнтів брав участь у структуруванні угод із приватизації енергокомпаній (VS Energy) на території України, у цей же період входив до ради директорів футбольного клубу ЦСКА» .
Мусьє розпочинав кар'єру в посольстві Франції в Москві, позиціонує себе як «члена Московської та Паризької колегій адвокатів та французького інвестора». І керує британською компанією Garratt Investments Limited, на яку записана заарештована вілла А. Бабакова. Як кажуть, є прикажчиком і скарбником близького до путіна Романа Абрамовича, чиє ім'я пов'язують з відмиванням коштів з використанням офшорів. А ще Гарез володіє у Києві мережею кафе-пекарен «Волконський», головна з яких розташована в готелі «Прем'єр-Палас».
Можна припустити, що в Україну «лужниківці» заходили не самостійно, а від імені та за дорученням Кремля. Реального ж покупця акцій приховали, чим грубо порушили умови конкурсу. Пізніше з преси стало відомо, що словацька фірма виступила ширмою, заробивши якихось 20 тис. дол. на посередництві.
До 2014 року в активі «Лужніков» було вже 9 обленерго, включаючи Києвобленерго, Одесаобленерго, Закарпаттяобленерго та Севастопольенерго – а це означало контроль майже над половиною української енергорозподільчої системи. Декілька обленерго було продано пізніше. Зокрема Ахметову, з яким «лужниківці» поділили Крим. Причому вважається, що після анексії Криму компанія «Крименерго» (що з 1999 року належить Ахметову) була «віджата» т.зв. «новою «владою». А енергетична компанія «Севастопольенерго», яка входить до групи VS Energy, просто перереєструвалася, як і «Севастопольська генеруюча компанія».
Пройдемося по персоналіях.
М. ВОЄВОДІН— представляє силове крило фінансово-промислової групи. Так би мовити, «забезпечує понятійне вирішення питань». У розслідуванні «Радіо Свобода» йдеться про те, що він розшукується Інтерполом.
Воєводін, як стверджують колеги, має статус «злодія в законі» та прізвисько «Миша Лужнецький». Він причетний до відмивання злочинних доходів у країнах ЄС, та крім російського, має громадянство Ізраїлю, Словенії, Словаччини, а може й інших країн.
2019-го Воєводін отримав заборону на в'їзд в Україну на 3 роки. Приводом стала інформація, що надійшла з Генерального секретаріату Інтерполу, про «зелене» повідомлення Національного центрального бюро Інтерполу від 31.05.2019 № C355/62019. Про це повідомляє адвокат, який прямо зараз представляє інтереси ЗМІ у суді.
Справа в тому, що Михайло Воєводін має нахабство позиватися до українських журналістів, доводячи, що він і не «злодій», і не «Миша», і не «Лужнецький». І – треба ж! — суддя Печерського райсуду м. Києва Тетяна Ільєва пішла на зустріч, а потім її колеги з Київського апеляційного підтримали «не Мишу». Наразі ця цивільна справа перебуває на перегляді, а в Ілльової виявилися елітний автопарк, що невідомо звідки взялися, і багатий маєток.
У ДБР знову перевіряють Михайла Воєводіна на предмет створення злочинної організації (перевіряють, на жаль, з 2015 року).
Джерела «ОРД» вважають Воєводіна особою наближеним до ФСБ.
Є. ГІНЕР уособлює бізнесове крило «Лужніков». Він – президент і власник футбольного клубу ЦСКА (спортивне товариство Міноборони рф), має давні дружні стосунки з Р. Абрамовичем, гендиректором «Ростеху» С. Чемезовим та екс-главою адміністрації путіна С. Івановим.
Гінер є партнером держкорпорації «Ростех», яка виробляє озброєння. Разом із Бабаковим він займався утилізацією старих ядерних підводних човнів та переробкою ядерного палива.
Гінер уродженець Харкова, і двічі до свого переїзду до Москви, 86-го і 90-го, був судимий в Україні за розкрадання державної власності.
Російські журналісти ставили питання – звідки у бізнесмена Гінера, який не входить до списку найбагатших росіян, величезні гроші на будівництво стадіону та утримання збиткового футбольного клубу. І легального пояснення не знайшли…
Гінер також має в Україні особистий банк, але на цьому пункті зупинимося нижче.
А. БАБАКОВ — забезпечує корисність влади та відповідає за політичне представництво. Він – заступник голови Держдуми РФ, Z-патріот та кримнашист. Вимагав страти для полонених комбатантів із Британії, які пережили тортури і засуджені до смерті, але потрапили, на щастя, на обмін.
Бабаков перебуває у списку санкцій США та ЄС з 2014 року, а в Україні санкції проти нього були введені у 2018 році, проте не мали жодних наслідків.
У 2020 році Олександра Бабакова було обрано першим заступником голови партії неонациста Захара Прилепіна «За правду». Він є і основним її спонсором. А ще — творцем неонацистської партії «Батьківщина», хоча зараз приєднався до «єдиноросів».
Z-патріоти, яких сам Бабаков і містить, неодноразово звинувачували його в тому, що він сидить на двох стільцях: «спонсорує київський режим» і водночас таврує Зеленського та «його західних кураторів».
У квітні 2022 року Мін'юст США звинуватив Бабакова в змові з метою впливу на американську політику на користь рф. Стверджується, що московський діяч у 2012-2017 р. контактував із членами Конгресу та керував мережею дезінформації, намагаючись послабити партнерство США з європейськими союзниками.
В іноземних ЗМІ Бабакова звинувачують у зв'язках із транскордонною організованою злочинністю, фінансуванням тероризму в Україні та спонсоруванням проросійських партій у Євросоюзі. Після того, як у 2014 р. росіяни збили «Боїнг», який летів з Амстердама рейсом МН17, громадськість звертала увагу на можливу причетність до трагедії Бабакова та нідерландської «ВС Енерджі Інтернейшнл Н.В.», яку пов'язували безпосередньо з ним.
Він очолював комісію Держдуми з оборонно-промислового комплексу. З 2007 по 2011 рік йому належав офшор AED International Limited, який обслуговували тих самих номіналів латишів, які володіють (за папірцями) українськими обленерго.
Часто пишуть, що Бабаков голосував за анексію Криму у 2014 році та майже ніколи – про його роль у підготовці окупації України. Адже Бабаков заснував «Російський клуб» в Україні, презентація якого відбулася 31 серпня 2004 року в 5-зірковому готелі «Прем'єр-палас» (що належить тому ж ОЗУ «Лужники»).
З 2012 року Бабаков виконує особисте доручення путіна, будучи «спецпредставником президента рф із взаємодії із співвітчизниками», а фактично — куратором осередків за кордоном. Його звинувачували в підкупі заступника міністра енергетики Болгарії та фінансуванні Марін ле Пен з її (трохи нацистською) партією «Національний фронт». Саме Бабаков був посередником при отриманні кредиту мадам ле Пен і лобіював «Північний потік-2». Через банк основного підрядника "СП" виділявся кредит.
"Російські клуби" є всюди, де РФ розкидала агентурні мережі. І Бабаков підтримує їх через фонд «російський світ», який фінансується з бюджету рф. У результаті прямо зараз у країнах ЄС проходять антиурядові акції з триколорами.
Москва координує марші прихильників путіна, видаючи їх учасників за «корінних європейців», незадоволених політикою ЄС. Але всі заходи організовують вихідці з рф/СРСР, яких куратори розглядають як ресурс «м'якої сили». Завдання бабаківських співвітчизників – боротися з санкціями та «русофобією», роздмухувати невдоволення погіршенням соціально-економічної ситуації (викликаним якраз злочинною війною) і підтримувати поширення «російського світу до Лісабона».
3. Злочини та активи «лужниківців»
Поки західні, українські і навіть російські журналісти розшукують у всьому світі власність кремлівських гаманців, яку можна було б конфіскувати в рахунок погашення завданих Україні збитків… У самій Україні «Київстар», як і раніше, належить спонсору війни М. Фрідману (він згадав про своє львівське коріння намагався купити українське громадянство), а путінський друг дитинства Аркадій Ротенберг заробляє на одному з найдорожчих київських ТРЦ Ocean Plaza.
«Лужниківцям» в Україні, крім обленерго, належать: ціла мережа готелів, торгові центри та великі промислові підприємства. За даними росЗМІ, деякий час тому «лужниківці» контролювали одеський Привоз і харківський ринок Барабашово. Ця ж група має «Перший інвестиційний банк». А ще їй належать казино, які працювали і тоді, коли це було під забороною (базувались у готелях).
З ім'ям Максима Курочкіна пов'язані найтемніші моменти історії успіху «Лужніков» у нашій країні. Свій життєвий шлях цей московський бандит закінчив також у Києві — навесні 2007 р. був убитий пострілом снайпера з відстані понад сто метрів. Це сталося на той час, коли жертва на хвилину з'явилася у внутрішньому дворі Святошинського райсуду. Злочин не було розкрито, і досі можна почути, що замовником був дніпровський клан, з яким Курочкін ділив ринок Озерка. Але сам Курочкін перед смертю стверджував, що його життю загрожує М. Воєводін, який є ватажком ОЗУ.
Логічною виглядає версія поділу майна між партнерами. З'ясування стосунків почалось після того як Курочкіна в 2004 р. вивели з наглядової ради кримського готелю «Ореанда». Нібито Курочкін відповів замахом на сина Гінера в 2005 році, після чого і на самого Курочкіна робили замах неодноразово. «УП» писала тоді, що Курочкін стежив за українськими обленерго, а також допомагав Григорію Суркісу усунути менеджмент Костянтина Григоришина з «Полтаваобленерго».
Історія про те, як «лужниківці» придбали українські готелі – суцільний кримінал. Історія оволодіння діамантом готельних активів – «Прем'єр-паласом» теж пов'язана з Курочкіним. Готель був захоплений після загибелі його директора, який не хотів розлучатися зі своїми 25% у готелі «Україна» (так називався «Прем'єр-палас»). Директора було отруєно, а його частка перекочувала до росіян.
"Сьогодні Premier має 16 готелів у 12 туристичних напрямках України та перший європейський готель в угорському місті Мішкольц" - йдеться на сайті мережі. І, зрозуміло, також голосно заявляється на цьому сайті про підтримку ЗСУ.
В готельній колекції «Лужніков»: «Стар» (Мукачево), «Дністер» (Львів), «Лондонська» (Одеса), Cosmopolit (Харків), а також «Ореанда» в окупованій Ялті.
"Русь", "Либідь" та "Славутич" (у Києві), "Premier Compass Hotel Odessa" (колишня "Юність") в Одесі - це власність, "віджата" у киянина Мстислава Скоробогатова. Він також стверджує, що «лужниківці» відібрали у нього ТРЦ «Метроград» та «Метрополіс». Про це багато років тому розповідали центральні телеканали.
«Перший готель «Русь», «Метрополіс» та «Метроград» вони захопили у листопаді 2006 року, – поділився з «ОРД» Мстислав Скоробогатов.
— Скориставшись паперами мого партнера, з яким ми були 50 на 50, і залякавши мого директора. Відбувалося це за повної підтримки міліції, прокуратури та суду. Ти йдеш до суду, а там тебе зустрічає Сергій Ківалов і далі вся гра в одні ворота. У 2007 р. мої готелі під судом рейдери заклали у російському «Зовнішекономбанку» та отримали кредит, на який вони купили у зятя Кучми Пінчука акції «Дніпроспецсталі» – стратегічного заводу, який робить броню».
Подумайте, який нормальний банк візьме в заставу спірні об'єкти? Але так чинила російська влада, чия мета — економічна експансія України виправдовувала всі ризики.
На сьогодні контроль над «Електрометалургійним заводом «Дніпроспецсталь» (який для Запоріжжя є містоутворюючим) належить VS Energy разом із ФПГ «Приват» І. Коломойського. Але після початку вторгнення у 2014 р. там з'явилася частка ще й родини кремлівського васала в Україні В. Медведчука, який став бенефіціаром 17% акцій – про що писало Радіо Свобода.
«2008 року вони захопили мій готель «Юність» в Одесі. За повної підтримки свого ж підприємства «Одесаобленерго». Просто відключили світло у готелі, підпалили генератор та фізично будинок захопили. 2012 року відібрали готель «Славутич», 2016-го – «Либідь». Під час захоплення «Славутича» їх прикривало Дарницьке РВВС. Була стрілянина — людину поранили в голову. Він вижив, але у голові пластина. Махровий бандитизм є, а покараних немає», – згадує М. Скоробогатов.
«Лужники» — найпотужніша та найрозгалуженіша організація, яка використовує мережу офшорів та «зіц-голів», і простежити участь кожного не просто. Водночас частку Воєводіна тримає його громадянська дружина Наталія Селіванова, яка має французьке та словацьке громадянство – вона є бенефіціаром «Дніпроспецсталі», має акції інших заводів, і на неї записана частина готелів.
З ім'ям О. Бабакова українські журналісти пов'язують ПрАТ «Українська інноваційно-фінансова компанія». Але є й однойменне ТОВ, що існує з 1996 року та приховує бенефіціарів в офшорах.
У 2018 р. з'ясувалося, що ще у 90-ті місцева влада у Волинській області щедро відвалила Бабакову шматок державного кордону. Представникам «Лужніков» було передано в оренду на 50 років 11 га. землі у районі пункту пропуску Ягодин (на кордоні з Польщею).
А ось Євген Леннорович Гінер, зареєстрований у м. Москва на вул. Кооперативною, особисто володіє в Україні «Першим інвстиційним банком», тому залишається дивуватися, чому цей банк не був націоналізований ще навесні, коли парламент прийняв відповідні рішення.
Замість цього ми з вами, дорогі читачі, ще й фінансово підігріваємо цей банк. Підтримуємо Гінера зі своєї кишені шляхом рефінансування НБУ у розпал ракетних атак! Це все одно, якби Америка, від якої наше керівництво вимагає визнання росії терористом, через Федеральну резервну систему видавала позички партнеру Усами бен Ладена.
А у нас і не таке можливе. Завдяки атракціону небаченої щедрості Кирила Шевченка, який нещодавно пішов у відставку з поста голови Нацбанку України (одночасно з висунутою підозрою у розкраданні бюджетних коштів).
Чи потрібно говорити, що цей банк активно використовується у злагодженій злочинній діяльності угруповання? Потрібно.
Далі буде.
